«У задзеркаллі приказок , прислів'їв, та скоромовок»

     

          Мова—найбільший скарб, створений людиною.  Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Не від’ємною  частиною української  мови є   багатозначна і незвична усна народна творчість ,що прилучає сучасну людини до світу художнього мислення. Чарівні казки, обрядові пісні, гадання сягають своїм корінням у тисячолітні глибини історії. Серед найдавніших за походженням жанрів усної творчості - прислів'я та приказки. Адже наша рідна українська мова— мова пісень, казок, легенд, скоромовок, прислів’їв, та приказок.

                         

         Прислів’я і  приказка є художньою пам’яттю народу, висновками з багатовікового життєвого досвіду. В них передано погляди людей на правила поведінки, історію, природу. Прислів’я та приказки вживаються тоді, коли треба підкреслити якусь думку, бо в них коротко сказано про найсуттєвіше. Протягом багатьох століть накопичувалися у мові народу афористичні вислови та образні вирази.

    Відмінність між прислів'ями та приказками - в їх граматичній та логічній формі. Перші будуються як закінчена пропозиція, завершені судження: "Коса - дівоча краса" .Приказка - це щось не "дозріле", але має можливість перейти в кінцеву форму: "Битися лобом об стіну", але "Чолом стіни не проб'єш

   Багато приказок та примовок  несуть в собі гумористичний чи сатиричний відтінок: "Бути тобі в раю, де горщики обпалюють", "Твоя потіха - людям перешкода".

       Давайте з вами прочитаємо  прислів’я і спробуємо  пояснювати собі  їх зміст.

Народ вчить , як на світі жить.

Хто літом працює до поту, той взимку поїсть в охоту.

Як сіно косять, то дощів не просять.

Пшениця колоситься – життя веселиться.

Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.

Хто літом спеки боїться, той літом не знає чим гріться.

Розпочалися жнива – закачуй рукава.

Згайнуєш на жнивах хвилинку, втратиш не одну хвилинку.

Ледачий і на печі мерзне.

Кожна пташка своїм носиком годується.

Кожний час у свій час співає.

Зима спитає, де літо було.

Зима без снігу, літо без снігу.

          Звичайно буває так, що спочатку йде байка або розповідь, і в кінці як логічний наслідок або як яскравий живий образ, втілений у влучну звучну форму, наводиться вираз, якому судилося згодом стати самостійним прислів'ям або приказкою.

  

Провести цілком певну межу між прислів'ям і приказкою неможливо.

 Розглянемо ще один вид народної творчості-скоромовки. Це коротка синтаксично правильна фраза з штучно ускладненою артикуляцією.Використовуються для тренування дикції і вимови.

До Вашої уваги деякі із скоромовк:

***

Бабин біб розцвів у дощ -

Буде бабі біб у борщ.

***

Бобер на березі з бобренятами бублики пік.

***

Босий хлопець сіно косить,

Роса росить ноги босі.

А тепер  хто відгадає скоромовку по губах, при цьому я буде показувати тільки артикуляцію, як у німому кіно.

***

Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

***

Дзижчить над житом жвавий жук,

Бо жовтий він вдягнув кожух.

***

Жовтий жук купив жилет,

Джемпер, джинси та жакет.

      Існує чимало книг з українськими прислів'ями ,приказками і скоромовками. Ці книги - скарбниці народної мудрості, що свiдчать про гострий розум народу, про його естетичнi почуття, високу мораль, умiння посмiятися над своїми вадами, любов до рiдної краiни. Яскравi малюнки зроблять знайомство з українським фольклором приємним, пiзнавальним та захоплюючим.

Книга вчить як на світі жить.