Публікація « Із славного роду Старицьких» (до 155-річчя письменниці Л .Старицької-Черняхівської)

      

 Серед великої плеяди культурних діячів нашої землі є люди, яких можна порівняти, ну хоч з підсніжником. Скромна квітка, а весни без неї немає!

             До таких належить і письменниця Людмила Старицька. Днями  виповнюється 155-років від дня її народження і бібліотека-філія №12 запрошує згадати цю прекрасну особистість.

        29 серпня 1868 року в Києві в родині письменника Михайла Старицького,  автора пісні «Ніч яка місячна!» й комедійної п’єси «За двома зайцями», та Софії Лисенко – молодшої сестри композитора Миколи Лисенка – народилася друга донька. Батьки назвали її Людмилою на честь хрещеної матері – дружини Михайла Драгоманова.

      А ще через кілька років Людмила Старицька вступить до приватної жіночої гімназії Віри Ващенко-Захарченко, де її дядько по матері, композитор Микола Лисенко викладав музику.

      Людмила вважалася однією з найкращих учениць. Уже тоді вона написала свою першу повість під промовистою назвою – «За Україну».

Публікація «Біль душі і пам’ять серця»(до 90-х роковин Голодомору )

                            « …винищення української нації" - це "класичний приклад

                                 геноциду».

                            Рафаель Лемкін, польський юрист, автор терміна

                                                    «геноцид»

                  

Літо закінчилося, йдуть, попри війну, жнива. І наближається  скорботна дата: 90-річчя жахливої катастрофи в історії нашого народу – Голодомор.

          Приєднаймося, згадаймо в серці своєму тих, хто не пережив це лихо. Бібліотека-філія №12 нагадує ще раз про цю скорботну дату.

        Голодомор 1932–1933 років в Україні – не лише найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства, а й незагоєна рана вітчизняної історії, ще одна «вічна» проблема українського народу.      

                  

 Ставлення до Голодомору (а воно далеко не однозначне в сучасному суспільстві) – своєрідний критерій морального, духовного розвитку людей, своєрідний іспит на людяність.

       Голодомор. Що розумію під цим словом? Які емоції викликає оте, здавалося, просте поєднання літер? Співчуття чи жаль, скорботу чи страх? А може – лише байдужість в наших серцях і намагання закрити очі й вуха і мовчати… Забути і вкотре вбити наших дідів і прадідів?  Не за це боровся наш народ. Не це шукали в полі по ночах голодні спухлі діти у далекому 1932-му…

                                         

     

Нам болить це,  нам не байдуже. Ми збережемо пам’ять про Геноцид, і докладемо максимум зусиль, щоб люди дізналися. Бо чимало є таких, котрі не ідентифікують Голодомор як національну трагедію через недостатність інформації, а є й такі, що просто відмовляються вірити в це страшне лихо, бо підсвідомо надіються, що такого не було. Навряд чи нормальна людина витримала б психологічно таке жахливе видовище… Голодомор був. Люди гинули, падали на дорозі, помирали від голоду. Не можна забувати! Це наш біль, наша скорбота, наша Голгофа!!..

       Боляче за наш народ, що пережив таке лихо. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали.  Ми не дозволимо нехтувати душами тих, хто загинув голодною смертю…

                    

          Україна наша велика, гарна, добра та… любляча. То ж постараймося, аби історія не повторювалась, адже мільйони українців не даремно покинули цю стражденну землю, на якій тепер ми, сучасні українці, побудували та захищаємо незалежну державу…

                                   

         

Майбутнє України неможливе без історичної пам’яті нації.  Ми повинні знати всі свої криваві прочитані сторінки минулого, аби з гордістю за свій народ продовжувати писання у цій книзі життя та боротьби.                           

Хвилина пам’яті «Когорта славних героїв»

          

Зараз наша країна переживає дуже складні часи. І сьогодні  один із днів , коли користувачі бібліотеки філії №12 згадуючи,   віддають шану, розповідають про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність. Це  особливий день- нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

 День пам’яті було започатковано  в 2019 році 29 серпня, бо з цією датою пов’язано один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни: вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля де на них чекала смерть…. Тому традиційним пам’ятним символом цього дня, став соняшник.

Віртуальна виставка “Жити із “зеленим серцем”

 

Наша планета – як жива істота! Але нині вона в розпачі: насувається екологічна катастрофа. Потрібно негайно рятувати Землю! Бібліотека – філія №12  для дітей ЦБ Полтавської МТГ пропонує переглянути віртуальну виставку “Жити із “зеленим серцем” де на Землю стрімко насувається пластиковий планетожер. Останні десятиліття люди занедбали природу. Брудна, непридатна для пиття вода, повітря, яким неможливо дихати, грунти, занехаяні отрутохімікатами, вирубка лісів  – усе це поставило сучасну людину на грань виживання. 

Людина живе та працює серед природи й тому зобов’язана її берегти.

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!!!

 

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!
Павло Тичина

« Огненне коло життя » (до 60 – роковин пам’яті письменника Івана Багряного)

       

Івана Багряного сьогодні сміливо можна назвати одним із найвідоміших українських письменників ХХ століття і, мабуть, найбільш прочитаним і визнаним в Україні письменником діаспори. А на батьківщину його твори повернулися тільки після проголошення  Незалежності. 25 серпня якраз виповнюється 60 років з дня його смерті. Бібліотека-філія №12 запрошує перегорнути сторінки його життя та творчості.

           Він народився 1906 року в місті Охтирка, що тоді належало до Харківської губернії, а тепер входить до складу Сумщини в простій селянській сім’ї.  Іван Лозов’ягін мав безліч псевдонімів – від "Сорок Сорок" до "Дон Кочерга".         Але по-справжньому прижився та навіть замінив собою справжнє ім’я тільки один – Іван Багряний.

Голосні читання «Слова самі веселкою бринять» (українські дитячі поети)

 

Читання вголос  – форма соціокультурної діяльності бібліотек, спрямована на популяризацію книги, залучення користувачів до процесу читання, виховання в них комунікативних навичок і компетенцій, вдумливого сприйняття текстів шляхом публічного прочитання творів.

 От і сьогодні ми, бібліотека філія №12,  запропонували своїм читачам долучитися до декламування  дитячих віршів в голос  з використанням мікрофону та акустичної  системи. 

Деякі вірші виявилися веселими, тому присутні слухачі підняли собі настрій, слухаючи  їх. 

Кожен з читачів прагнув прочитати краще за свого друга, тому, що хто більше читає, у того техніка читання краща ніж у тих, хто не любить читати. 

Це для них, як заохочення, частіше відвідувати бібліотеку, і брати книги для читання. В цьому переконали ці голосні читання.

Протягом багатьох століть питання виховання з використанням книжки є пріоритетним для кожної країни і Україна не є винятком, адже ми також прагнемо виховати культурне, розумне, освічене  покоління. 

Отже, хто багато читає, той багато знає!!!!

Хай квітне у віках незалежна Україна ( Сьомий урбаністично-культурний фестиваль "Майстерня міста - 2023")

          

 Вже стало  гарною щорічною традицією проводити урбаністично-культурний  фестиваль «Майстерня міста». 

От і цього року наша бібліотека-філія №12 приєдналася до фестивалю та запропонувала своїм користувачам проявити свої творчі здібності та виготовити поробку- сувенір «Квітка Незалежності».

 Дітлахи з задоволенням прийняли творчий «виклик», кожен приніс в виготовлення квітки щось своє, особисте. 

Все навколо зацвіло синьо-жовтими квітами, а ми, дорослі, допомагали виготовити велику квітку. 

Одна із наших гостей скоро поїде до Польщі і обов’язково подарує квітку-сувенір нашим сусідам.  

В цей день ми  також запропонували присутнім  пізнавально-розважальну вікторину "Що ти знаєш про Україну" , та прийняти участь у конкурсі складання пазл- карти України під назвою "Це моя Україна-це моя Батьківщина".

В цьому конкурсі перемогу отримали Шепеленко Софія та Гордієнко Андрій. На завершення свята всі гості отримали солодкі призи.

Отже  фестиваль «Майстерня міста- 2023»  став платформою для нових ідей, способів і можливостей розвитку громади,  та створення творчих локацій  в бібліотеках нашого міста, адже такі заходи об’єднують і  згуртовують    нас,  українців!

Кінозал вихідного дня фільм- казка «Кіт у чоботях»

  

Мультфільми та кіно продовжують залишатися найефективнішими засобоми  надання інформації та найулюбленішою формою проведення дозвілля. Тому бібліотека філія №12 ,  особливо під час  канікул,  пропонує своїм користувачам  познайомитися, або пригадати ,  пригоди своїх улюблених героїв, як в паперових носіях так і через екран.

12 серпня ми запропонували дітлахам переглянути фільм-казка «Кіт у чоботях» (2009) українською  . Адже красива  казка на екрані та  талановита гра акторів,  дає можливість глядачам візуально розпізнати добро і зло, дружбу і кохання, доброту і ненависть.  Оскільки ми  є бібліотека  то  маємо  можливість   порівняти   сюжет книги та фільму. І з’ясувалося, що читаючи книгу  дітлахи  чимало дофантазовують своїх історій  та  бачать  інші варіанти різних життєвих ситуацій, в  даній казці. 

Саме така форма роботи, що поєднує книгу та екран,  дає користувачам можливість  зробити свій вибір в отриманні цікавої та корисної  інформації. 

Завжди чекаємо на вас!!!

Історична подорож з Олегом Лебединським « Прадавня історія, що застигла в камені : замки та фортеці. Полтавська фортеця».

         

На згадку про героїчні минулі часи залишилися в світі багато замків та фортеці. Їх будували  для того , щоб захистити людей та землі від постійних зазіхань сусідніх держав. Майже кожне місто було оточене потужними фортечними мурами. 

Більшість  замків та фортець не збереглося до нашого часу. Багато з них лежать в руїнах, але всі вони зберігають у своїх мурах історію своєї країни, імена її славних героїв. Наша славна Полтава не стала винятком.

Для більш фахового розкриття цієї  теми    бібліотека філія №12 запросила відомого полтавського історика, краєзнавця, художника, письменника і гарного оповідача Олега Лебединського. Адже  цей науковець створив, використавши можливості новітніх комп’ютерних технологій, проект «Полтавська фортеця. Проблеми візуалізації в 3D-графіці». Олег Лебединський зізнається: хоче реконструювати в 3D усе місто. Найамбітніша мрія - показати Полтаву майбутнього. 

Зі слів краєзнавця - охочих до такого заняття навіть в Україні - небагато, хотілося б куди більше.  Олег Лебединський у форматі 3D показав, яким були храми  Полтави, більше,  ніж 300 років тому. Всі присутні подорожували  вуличками  прадавньої Полтави, «стояли» на крутому березі нашої Ворскли. Захоплення дітей викликали зображення замків інших країн, що використовуються при створенні комп’ютерних ігор, з деякими з них вони вже знайомі. Ми підготували тематичний  міні -перегляд з пізнавальних книг та журналів, що зацікавив наших  гостей, а також долучили до заходу колекцію моделей старовинних кораблів, подарованих нашим читачем.

Серед  присутніх  гостей  на заході виділявся найбільш допитливий читач нашої бібліотеки – Богдан Анюховський. Він активно дискутував, та засипав   пана Олега чималою кількістю запитань.

По завершенню заходу Олег Валентинович  подарував   цікаві листівки з зображенням Полтавського краєзнавчого музею зі своїм автографом. 

Багато цікавої  та  незвичної   інформації отримали користувачі, і тому фото на згадку  було для всіх, як ще один подарунок. Дякуємо Олегу Лебединському.

Інформхвилина « Ці милі пухнастики» (про братів наших менших- котів і собак)

         

 Багато століть тому всі тварини були дикими і жили в лісах, горах, на полях. Люди полювали на них, щоб роздобути собі прожиток. Але потім людство зробило величезний крок вперед. Людина приручила тварину. Серед усіх виділялися собаки і коти. Ці тварини настільки  полюбилися людям, що  вони їх зробили своїми друзями. І саме через це   вони заслуговують на людську дружбу.   Майже в кожного вдома є домашній улюбленець, тому бібліотека-філія №12 запросила своїх юних користувачів на інформ-хвилинку, що присвячена їхнім меншим  друзям.

Коти, наприклад,  це дивовижні створіння природи. Хижаки, які вважають себе нашими господарями. Ці пухнастики  настільки милі, що їх заводять собі старі бабусі, даруючи свою турботу, самотні люди та сім'ї  де є діти.

 Серце кожного розтопить муркотіння ніжної кішки, яка заплигне на ноги і почне тертися, вимагаючи ласки. Люди гладять кішку, а в їх організмі тим часом виділяються важливі гормони, що позитивно впливають на настрій і самопочуття…

Собака - друг людини. Ми любимо собак, тому що це відданий і доброзичливий друг. З собакою можна пограти або навчити її різним командам. Якщо господареві загрожує небезпека, собака буде захищати його навіть ціною власного життя. Прикладів існує безліч!

На заході діти з задоволенням згадували своїх домашніх улюбленців та різні кумедні історії, пов’язані з ними. Ми запропонували дітлахам цікаву «Няв-гав вікторину», що виявила настільки ж наші діти люблять і знають тварин! А також переглянули  яскравий мультфільм «Порятунок цуценяти», в якому маленького песика рятують коти, та ознайомилися з найцікавішими книжками та журналами про цих милих пухнастиків, що живуть поряд з нами.

Отже недарма говорять:” Якщо в тебе є кіт чи собака, ти вже багата людина». Любіть, бережіть допомагайте своїм улюбленцям- вони цього варті!.