« Огненне коло життя » (до 60 – роковин пам’яті письменника Івана Багряного)

       

Івана Багряного сьогодні сміливо можна назвати одним із найвідоміших українських письменників ХХ століття і, мабуть, найбільш прочитаним і визнаним в Україні письменником діаспори. А на батьківщину його твори повернулися тільки після проголошення  Незалежності. 25 серпня якраз виповнюється 60 років з дня його смерті. Бібліотека-філія №12 запрошує перегорнути сторінки його життя та творчості.

           Він народився 1906 року в місті Охтирка, що тоді належало до Харківської губернії, а тепер входить до складу Сумщини в простій селянській сім’ї.  Іван Лозов’ягін мав безліч псевдонімів – від "Сорок Сорок" до "Дон Кочерга".         Але по-справжньому прижився та навіть замінив собою справжнє ім’я тільки один – Іван Багряний.

          Навчався в Києві в художньому інституті, малював, ну і писав звичайно, бо вже не мислив життя без  письменництва. Приєднався до літературного об’єднання «МАРС» ( «Майстерня революційного слова»).

          1932 рік. Поворотний рік в житті Багряного та і всієї України- попереду був Голодомор! А для Багряного –арешт! Стандартне звинувачення у "контрреволюційній агітації". Мабуть, якби цей арешт відбувся року так 37-го, Багряний уже б не вийшов живим з ГУЛАГ’у. Але станом на 1932 рік репресії хоч і були масовими та жорстокими, ще не сягнули такого рівня, як у 1934-1937 роках. Тому Багряному "пощастило" - йому "впаяли" "всього лиш" заслання на Далекому Сході. Із заслання він намагався втекти, й отримав за це ще три роки вже повноцінної відсидки в таборі.

           1937рік. Іван Багряний повернувся до України, але 1938 року його знову заарештували, проте 1940  випустили. За шість років змінились і масштаби репресій. Багряного звільнили, повернули всі папери, але втраченого часу та здоров’я не повернути.

 Працює вчителем, намагається щось писати, малює… Не встиг Іван Багряний оклигати від перебування в "санаторії" НКВД і вилежатися після нього в лікарні, як розпочалася  війна. Через слабке здоров’я до армії не взяли.

           1942-1943 роки працює на Західній Україні: пише памфлети, малює і видає свій знаменитий роман «Тигролови», написаний всього за два тижні!

                                 
           

 Не бачить для себе долі в тодішньому СРСР. Виїздить до Австрії, а потім до Німеччини. Працює над романом «Сад Гетсиманський»,  видає повість «Огненне коло», пише статті для різних зарубіжних видань.

           1963 року Івана Багряного спробували висунути на здобуття Нобелівської премії. Але 25 серпня того ж року письменник помер у санаторії. Він мав хворобу серця, сухоти, діабет… Іван Багряний прожив життя, для якого важко знайти епітети, крім вислову -- «огненне коло життя»!

                                   

            « Я непросто писав, я – жив! І упивався тим життям…»,- написав Багряний  про себе. І це було життя письменника, порядної та сміливої людини, справжнього лицаря духу!