понеділок, 31 серпня 2020 р.

Друзі наші менші


 У відділі абонементу бібліотеки-філіалу для дітей №12 недалеко від столу на вході в приміщення, за яким бібліотекари обслуговують читачів у час адаптивного карантину, розміщений яскравий куточок з переглядом літератури про тварин «Друзі наші менші». Тут є енциклопедичні видання, художня проза, журнали. Діти звертають увагу і часто просять бібліотекарів подати їм звідти ту чи іншу книжку, щоб узяти додому для читання.


У відділі абонементу представлена і книжкова виставка «Літературний фуршет» з розділами «Історичний салат», «Пригодницький вінегрет», «Поетичний десерт».

«Писати історичні романи – це складна справа, бо історія дама примхлива, вона не завжди є такою, якою її хочуть бачити», - написав Роман Іваничук. Ці слова ілюструють розділ з історичною літературою, що займає дві полиці  стелажу. Є тут, зокрема, книги Сергія Шарика «Двічі графиня та двічі генерал», Трейсі Шевальє «Дівчина з перловою сережкою», Валентина Чемериса «Смерть Атея».

Розділ пригодницької літератури «частує» книгами Марини та Сергія Дяченків «Варан», Дари Корній «Зворотний бік темряви», Сари Лотц «День четвертый», Євгена Є «Голодні пси сенсацій» та іншими не менш захоплюючими.

Завершальний розділ поетичний. Вибір збірок великий.

На виставці багато літератури для підлітків, у якій відображена психологія цього вікового періоду. Зокрема, книги Марії Морозенко «Я закохалася», Амелі Нотомб «Подив і тремтіння», Інгмар Бергман «Довірливі розмови», Аньєс Мартен-Люган «Щастя в моїх руках».

середа, 26 серпня 2020 р.

Віртуальна мандрівка "Дарувати дітям казку, залишаючись інкогніто…"

        Уже давно приміщення полтавської міської бібліотеки-філіалу для дітей №12 прикрашають макети кораблів – схожих на реальні й казкових, чи, точніше, книжних. Тих, на яких ходили мореплавці різних часів. Які витримували бої з піратами. І так далі… за класикою жанру.

Діти дивляться на ці макети кораблів із захопленням, як на диво. Їх фантазія починає проявлятися активніше, а твори, в яких ідеться про морські пригоди, отримують таким чином яскраву візуалізацію.

Та й дорослі відвідувачі бібліотеки звертають увагу на ці кораблі, дивуються. Для кожного це своєрідна подорож у казку.


От тільки майстер, який створює такі дивовижні макети кораблів, читач цієї бібліотеки, не дозволяє називати його ім’я, хто б не цікавився. Для нього головною є радість, яку він дарує дітям, котрі розглядають ці макети кораблів і цікавляться їх конструкцією, інтерес, який пробуджують його  вироби до книжок на морську тематику, а не слава і популярність.


Слід наголосити, що майстер добре знає, як виглядали ті чи інші реальні кораблі в історії (адже навіть у казки ці морські судна прийшли… точніше буде сказати – припливли - з реального життя). Це наводить на думку, що автор доволі майстерних виробів, у яких зберігаються і пропорції, й правильна символіка, або сам у минулому був моряком, або дуже добре вивчав конструкцію таких морських суден за описом, схемами, фотографіями.


Відомо лише, що творець макетів кораблів – чоловік уже немолодого віку. Бібліотекари знають, що зараз він закінчує роботу над ще кількома такими витворами. Ці дивовижні казкові кораблі також «стануть на якір» у бібліотеці для дітей №12, що на Подолі. І буде дітям нова радість.

І хоча ще триває адаптивний карантин і читальні зали бібліотек не працюють, дивовижні макети кораблів добре видно уже з порога відділу абонементу бібліотеки №12. 

пʼятниця, 21 серпня 2020 р.

Історія державного прапора України. Віртуальна подорож

            


Наближається одне з найбільших свят нашої країни. День Прапора та День Незалежності. Ці два поняття злилися в одне ціле. Без прапора немає країни. А кожна країна має свій прапор.

У нашого прапора довга та цікава історія. Саме про історію і цікаві факти про наш прапор бібліотекарі бібліотеки-філіалу №12 пропонують у вигляді віртуальної подорожі. Приєднуйтеся і подорожуйте, дізнайтеся щось нове із історії прапора нашої України.


Кожний народ має свою історію, свої історичні святині – герб, прапор, гімн. Символіка України дає уявлення про соціальні цінності державного ладу, формує уяву про боротьбу за самовизначення українського народу. Це – історичне надбання народу, частка його етнокультури. Національним символом неподільної, унітарної та суверенної України є блакитно-жовте полотнище прапору. Однак, наш прапор не завжди мав такий вигляд. Його еволюція відображає багатовікові процеси розвитку України як держави, а українців – як нації.


Його нинішній вигляд визначено постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року “Про Державний прапор України”. В ній зазначено, що Державний прапор України “являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3” . Ст. 20 Конституції України 1996 року остаточно затверджено вигляд Державного Прапора України.

Історія нашого прапора починається ще з часів Київської Русі. Тоді прапори були здебільшого червоного кольору – найбільш зручного для передачі сигналу під час бою. Ці стяги були трикутно-клинової форми, на яких зображувалися князівські знаки.

На це питання намагались знайти відповідь безліч істориків. Можливо, саме так воно і є, адже поєднання синього та жовтого кольорів в історії України ми зустрічаємо доволі часто. Відомостей про них мало, проте відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Чи могло це слугувати концепцією майбутнього національного прапора?

Різноманіттям вражали прапори козацької держави XVII ст. : різні форми (прямокутні, трапецієподібні, з клинцями чи косицями), кольори (білі, червоні, малинові, блакитні) та емблеми (зображення святих, хрести, зірки тощо). Певну одностайність прапори Гетьманської України отримали лише з середини XVIIІ ст.


Українці пишаються своїм прапором. Тому наш синьо-жовтий стяг побував у майже всіх куточках планети: в Антарктиді, на Евересті, на найвищому вулкані світу і навіть у космосі. Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами. У ньому втілені віковічні прагнення українців до миру, волі та незалежності рідної землі. Державний прапор, як символ країни, є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і наша незламність, це вічно жива пам’ять і вічна мрія нашого народу.

Віртуальна подорож"Це моя країна – рідна Україна"

          Рідна земля, земля наших батьків і дідів, на якій нам випало долею народитися і жити, яка стала для нас Батьківщиною. Земля, яка об'єднала нас в один народ – наша Україна. Це країна, з якою ми пов'язуємо своє майбутнє, завжди пам'ятаючи своє коріння, куди б нас не занесло нас життя. Наша Україна – це батьківський дім, що чекатиме нас, це світанки над річкою дитинства, це квіти біля дому…

         Наближається свято - День Незалежності. Незалежності нашої з вами України. Хочеться, щоб ця добірка книг, що пропонують до вашого перегляду бібліотекарі бібліотеки-філіалу №12, по справжньому зацікавила вас. Бо ці книжки, на нашу думку, варті того.



вівторок, 18 серпня 2020 р.

Віртуальна виставка "Література кожного народу-це найкраще дзеркало його життя...".

      


 Київська Русь – одна з найвеличніших держав Середньовіччя, яка існувала у ІХ- ХІІІ ст. У період розквіту Київська Русь об’єднувала землі від Карпатських гір до ріки Волга, від Балтійського до Чорного морів. Центром її було місто Київ, одне з найбільших міст Європи – приблизно в п'ятдесят разів більше за Лондон та вдесятеро – за Париж. На початок ХІІІ ст. кількість населення Києва становила близько 50 000 жителів. Правителями Київської Русі були князі, що вели рід від Рюрика. Одними з найвидатніших князів були князь Святослав Хоробрий (правив з 945 р. по 972 р.), що значно розширив територію держави; Володимир Великий (правив з 980 р. до 1015 р.), який в 988 році хрестив Русь; та його син Ярослав Мудрий (правив до 1054 р.), що був високоосвіченою людиною та дбав про освіту і культуру свого народу. Київ славився як крупний торговий і ремісничий центр.

В 945-962 роках державою правила жінка – княгиня Ольга, що стала першою жінкою-правителькою Русі. Княгиня Ольга була надзвичайно мудрою жінкою та успішно керувала державою.

Древній Київ мав широкі дипломатичні зв'язки. Тут діяли посольства: Папи Римського, німецьке, франків, угорців. Кров київських князів влилася в багато правлячих династій Європи: Польщі, Норвегії, Візантії, Франції, Німеччини, Угорщини, Швеції, Англії.

Першим звідом законів, який регламентував внутрішньодержавні відносини в Київській Русі була "Руська правда" (ХІ ст.), що вважається попередником кримінального кодексу. У ній не було передбачено смертної кари, навіть вбивство каралося "гривнею", тобто відшкодуванням у грошовій формі.

понеділок, 17 серпня 2020 р.

Квіти – дари природи

 


Квіти – чудовий подарунок та радість для душі. Вони супроводжують нас усе життя. Ну яка подія в житті людини обходиться без квітів?

Природа, наша мати, щедрою рукою розсипала на землі свої дари. А те, що дано в дар – то ніби, й звичайні, усім відомі квіти. Ми ніколи не задумуємося над тим, якою ж щедрою є наша природа. Яке квіткове розмаїття милує наше око!

Людина – створіння дивне. Нам весь час чогось не вистачає, ми ніколи не радіємо тому, що маємо. Звідси наше намагання вдосконалювати шедеври природи – квіти. Для когось це стало професією, для когось колекціонуванням, а ще для когось – бізнес.

Хтось сказав: «Квіти – залишки раю на землі».

Давайте ж подивимося, ну хоч приблизно, а скільки може коштувати по справжньому дорога, ніби райська квітка. Отож, поговоримо про найдорожчі квіти на Землі.

Перша. «Король ночі» - справжній чорний тюльпан. Як в однойменному фільмі з Аленом Делоном.


четвер, 13 серпня 2020 р.

Етнографічна година «У звичаях, традиціях народу ти душу України пізнавай»

 


Ми  -  Українці. Свято бережемо і підтримуємо традиції наших пращурів. Бо, що ми без віри у себе, у майбутнє. А майбутнє не можливе без знання історії та традицій свого народу. Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №12 пропонують вам етнографічну годину про найцікавіші свята останнього місяця літа.

Маковій, Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці – три великі релігійні свята серпня. Як вони відзначаються і що означають для православних.

І от прийшло 19 серпня за новим стилем, а з ним – третє за величиною і шанованістю свято православних: дуже знакове, поетичне і символічне - Спас.  Воно встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор.

Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, а у з'яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Івана Золотоустого,  Преображення відбулося, "щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами".

Його лице просяяло, і саме тоді апостолам відкрилося світло й слава Божества і почувся голос Отця із світлої хмари Святого Духа: "Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте".


вівторок, 4 серпня 2020 р.

Віртуальна мандрівка «Найнезвичайніші, дивні свята»

Мудрі японці кажуть: «Очікування свята не гірше, ніж саме свято». Зараз канікули. Карантин продовжується. Отож, ми вирішили запросити усіх, хто любить мандрувати, взяти участь у віртуальній мандрівці. Нам здається, що зараз це дуже необхідно. А віртуальна мандрівка, де ми можемо побувати на незвичайних святах додасть трохи веселощів у наше життя. Запрошуємо!
«Свято грязюки» в Південній Кореї. Воно проходить в місті-курорті Порьон, прямо на пляжі. Спочатку це була реклама косметичної морської грязі. Але свято так сподобалось всім, що ось уже 22 роки народ з усього світу приїздить до Кореї поборсатися у грязюці…

Іспанія. В останній тиждень серпня Буньоль проходить «Томатина». Дорослі люди з усього світу кидають одне в одного стиглі помідори. «Томатину» вважають одним з самих веселих, брудних, і по справжньому божевільних свят! А з 2002 року «Томатина» - це вже міжнародне свято, на якому «пропадає» понад 100 тонн помідорів.

І знову Іспанія. В Каталонії проходить Конкурс Веж, на якому команди будують вежі із власних тіл. До речі, святові цьому понад два століття. За традицією башту «вінчає» мале дитинча. Напевне дуже хоробре маля! Спробуйте отак встояти.


Азія. Таїланд. Ось де повно екзотики! Наприклад, жителі Лопбурі, щорічно запрошують до себе на бенкет, де накривають шикарний стіл, для кого б ви подумали? Для мавп. 600 мавп приходять у гості й ласують найкращими фруктами та овочами. Так тайці, за легендою, висловлюють подяку мавпам за допомогу у війні з богами.

І знову Іспанія. Там, мабуть, живуть найнезвичайніші люди на землі. Містечко Кастельо де Мурсія славиться тим, що раз на рік проводить «Фестиваль очищення дітей». Малюків вкладають
 на матраци, а чоловік в жовтому костюмі (уособлення диявола) з батогом у руці…стрибає через дітей! Цим він очищує дітлахів від усього поганого. Батьки цих малюків, або дуже віруючі, або мають сталеві нерви.

І наостанок сонячна Італія. Чого тільки не родить щедра земля Італія, особливо апельсини. Це для нас вони – екзотика, а в місті Івреа, як і у всій Італія, це так, як у нас сливи чи вишні. Святу «Апельсинова битва» дуже багато років. Воно символізує повстання жителів міста проти тиранії багатіїв, що правили містом в Середньовіччі. Три тисячі жителі, 50 тонн апельсинів – всі мокрі, в синцях, й судячи з фото щасливі. До речі, після свята, всі жителі прибирають залишки «війни» з вулиць.

Свята бувають різні, ви впевнилися в цьому. І це, напевно добре, що ми такі різні, бо цим ми й цікаві одне одному. Святкуймо, радіймо, пізнаваймо один одного.