Київська Русь – одна з найвеличніших держав Середньовіччя, яка існувала у ІХ- ХІІІ ст. У період розквіту Київська Русь об’єднувала землі від Карпатських гір до ріки Волга, від Балтійського до Чорного морів. Центром її було місто Київ, одне з найбільших міст Європи – приблизно в п'ятдесят разів більше за Лондон та вдесятеро – за Париж. На початок ХІІІ ст. кількість населення Києва становила близько 50 000 жителів. Правителями Київської Русі були князі, що вели рід від Рюрика. Одними з найвидатніших князів були князь Святослав Хоробрий (правив з 945 р. по 972 р.), що значно розширив територію держави; Володимир Великий (правив з 980 р. до 1015 р.), який в 988 році хрестив Русь; та його син Ярослав Мудрий (правив до 1054 р.), що був високоосвіченою людиною та дбав про освіту і культуру свого народу. Київ славився як крупний торговий і ремісничий центр.
В 945-962 роках державою правила жінка – княгиня Ольга, що
стала першою жінкою-правителькою Русі. Княгиня Ольга була надзвичайно мудрою
жінкою та успішно керувала державою.
Древній Київ мав широкі дипломатичні зв'язки. Тут діяли
посольства: Папи Римського, німецьке, франків, угорців. Кров київських князів
влилася в багато правлячих династій Європи: Польщі, Норвегії, Візантії,
Франції, Німеччини, Угорщини, Швеції, Англії.
Першим звідом законів, який регламентував внутрішньодержавні
відносини в Київській Русі була "Руська правда" (ХІ ст.), що
вважається попередником кримінального кодексу. У ній не було передбачено
смертної кари, навіть вбивство каралося "гривнею", тобто відшкодуванням
у грошовій формі.
Немає коментарів:
Дописати коментар