« Чуттєва поезія Миколи Вінграновського»( до 90-річчя від дня народження)

 

Днями. а саме сьомого листопада, українська літературна спільнота згадувала видатного нашого поета, прозаїка, кінорежисера Миколу Вінграновського. Якби доля подарувала йому довге життя – то було б йому нині 90 років… Без творчого доробку  Вінграновського неможливо уявити українську поезію ХХ століття. Бібліотека-філія № 12  запрошує згадати цього самобутнього майстра поетичного слова.

Бесіда «Перекладачі книг-люди, які керують подорожами слів»

 Під час Національного тижня читання  у  бібліотеці-філії №12 відбулася  цікава бесіда «Перекладачі книг-люди, які керують подорожами слів», що була  присвячена творчості перекладачки Єлени Даскал. Ця майстриня відкриває для читачів секретні коди англійської та німецької мов, даруючи українською десятки світових бестселерів — від глибокої класики до яскравих підліткових та дитячих книжок.

Творче та цікаве дозвілля

 

Сучасна бібліотека це  вже не  місце для тиші  та  написання рефератів з книг. Зараз  бібліотека-філія №12 – повноцінний сучасний простір з гарним інтер’єром для:  прочитання цікавих сучасних книг, користування комп’ютером та WI-FI, розвитку, відпочинку, спілкування, гри в настільні ігри,  шахи, малювання  та відволікання від складних життєвих ситуацій. І всі ці послуги   оскільки ми муніципальна установа є безплатними. Тож  комбінація затишних локацій, завжди приваблює  до нас  нових та постійних  користувачів.  Адже наша мета  гармонійно співпрацювати з  громадськістю і  відповідати її сучасним  потребам.

Його величність бутерброд (Всесвітній день сендвіча)

 

Сендвіч, бутерброд, бургер- три легендарні постаті у світі швидкої їжі, які пройшли шлях від простих перекусів до справжніх кулінарних  красивих та смачних   шедеврів. Та всі вони мають спільну ідею поєднання хліба та різноманітної начинки.Тому сьогодні 3 листопада в світі  запровадили Всесвітній день сендвічу.  Всі  сучасні діти полюбляють ці смачні, прості, кобіновані винаходи їжі. Тому бібліотека-філія №12  разом зі своїми активними користувачами   «поринула» у країну смаколиків. 

Свято кохання та єдності

Ласкаво просимо у захопливу подорож туди, де дві долі стають однією спільною стежкою! Бібліотека-філія №12 запрошує поринути в атмосферу прадавньої української магії разом із нашим мініпроєктом «Культура наша споконвічна».

Українське етно-весілля — це величне народне дійство, сповнене глибокого символізму. У цій віртуальній виставці ми крок за кроком пройдемо унікальним шляхом створення української родини: від першого несміливого сватання та таємничого виття гільця до щемливого обряду покривання хусткою.

Ви дізнаєтеся, як у весільних ритуалах перепліталися краса, гумор та глибока мудрість наших предків, як ці звичаї описували класики української літератури та як вони відроджуються у сучасному етно-модерні.

 

Бесіда « Королева Осінь всіх до столу просить »

 

     Осінь — це не просто час, коли  літо попрощалося з нами, й повітря стало холоднішим,  а пожовкле листя золотим килимом вкриває землю. Це найщедріша пора року, коли  підбиваються підсумки людської праці, а комори радують щедрими дарами. Недарма в народі кажуть: «Осінь всіх до столу просить». Цей вислів приховує в собі глибокий зміст, адже саме восени земля віддає нам усе, що плекала протягом весни та літа.  

Адже стіл восени — це справжній кошик достатку. Куди не глянь, скрізь панує різнобарв'я плодів. У садах важкі гілки яблунь та груш схиляються до самої землі, виноградні грона наливаються солодким соком, а на городах красуються золотисті гарбузи, що стали символом українського добробуту. Восени ніхто не буває  голодним. Щедра українська земля частує і людей, і лісових мешканців, які саме зараз роблять останні запаси перед лютими зимовими холодами.. От і працівники бібліотеки-філії №12 запросили своїх маленьких користувачів на бесіду «Королева Осінь всіх до столу просить», щоб розповісти про щедрі осінні дари.

Для дітей ми підготували яскраву виставку «Заходь у гості, щедра осінь». Школярики поділилися своїми  «осінніми пригодами»: хтось їздив у село до родичів, а хтось був на дачі, а комусь уже вдалося побувати на першому осінньому «тихому полюванні»: позбирати гриби.

     

Ну, а як же без частування осінніми дарами? Звичайно, ми не забули й про це. Великого застілля не було, але смачними червоними та соковитими яблуками діти з задоволенням поласували. Бо осінні яблука набралися за літо щедрого тепла, соку і, сподіваємося, принесуть  і користь, і здоров`я.

Ми намагалися донести до дітей думку про те, що тільки  велика та самовіддана праця принесе  гарні плоди, якими з нами поділиться наша земля, а щедра осінь їй допоможе в цьому.   

Історична подорож «Скарби Полтавщини»(Малоперещепинський скарб)

 

    Наша Полтавська земля посідає особливе місце і історії та культурі нашого народу. Духовні скарби Полтавщини незаперечні – це  Сковорода і Котляревський, Гоголь і Гребінка. Це Боровиковський, Ярошенко і Башкирцева. Проте серед духовних скарбів є величезний матеріальний скарб, що його часто називають «Малоперещепинським дивом». Цей скарб із поховання хана Великої Булгарії  Кубрата вважається найбільшим скарбом Східної Європи. Ось, щоб дізнатися про цей скарб ми, працівники бібліотеки-філії №12, й запросили відвідувачів денного відділення територіального центру соціального обслуговування Подільського району нашого міста. Як виявилося, охочих «помандрувати» стежками історії було немало. Ми зупинилися на особі самого хана Кубрата, що жив в далекому сьомому столітті й був володарем величезного ханства, проте й просто людське йому було не чуже. Бо літня ставка його була саме на Полтавщині, в долині нашої Ворскли, мабуть, чимось приваблювала його наша земля… Ось і останній прихисток знайшовся ханові біля селища Мала Перещепина.  Саме тут, на думку істориків, його й поховали, поклавши великі скарби. Два сільських хлопчаки випадково 29 травня 1912 року їх знайшли.  Доля часто робить такі «повороти»… Золото та срібло зі скарбу «відкрилося» двом підліткам. Ми розповіли, що після «віднайдення» скарбу Мала Перещепина зуміла частково використати золото і на власні потреби…  Але скарб вагою 75 кг все таки потрапив до рук істориків, але це вже друга історія…