Свято кохання та єдності

Ласкаво просимо у захопливу подорож туди, де дві долі стають однією спільною стежкою! Бібліотека-філія №12 запрошує поринути в атмосферу прадавньої української магії разом із нашим мініпроєктом «Культура наша споконвічна».

Українське етно-весілля — це величне народне дійство, сповнене глибокого символізму. У цій віртуальній виставці ми крок за кроком пройдемо унікальним шляхом створення української родини: від першого несміливого сватання та таємничого виття гільця до щемливого обряду покривання хусткою.

Ви дізнаєтеся, як у весільних ритуалах перепліталися краса, гумор та глибока мудрість наших предків, як ці звичаї описували класики української літератури та як вони відроджуються у сучасному етно-модерні.

 

Бесіда « Королева Осінь всіх до столу просить »

 

     Осінь — це не просто час, коли  літо попрощалося з нами, й повітря стало холоднішим,  а пожовкле листя золотим килимом вкриває землю. Це найщедріша пора року, коли  підбиваються підсумки людської праці, а комори радують щедрими дарами. Недарма в народі кажуть: «Осінь всіх до столу просить». Цей вислів приховує в собі глибокий зміст, адже саме восени земля віддає нам усе, що плекала протягом весни та літа.  

Адже стіл восени — це справжній кошик достатку. Куди не глянь, скрізь панує різнобарв'я плодів. У садах важкі гілки яблунь та груш схиляються до самої землі, виноградні грона наливаються солодким соком, а на городах красуються золотисті гарбузи, що стали символом українського добробуту. Восени ніхто не буває  голодним. Щедра українська земля частує і людей, і лісових мешканців, які саме зараз роблять останні запаси перед лютими зимовими холодами.. От і працівники бібліотеки-філії №12 запросили своїх маленьких користувачів на бесіду «Королева Осінь всіх до столу просить», щоб розповісти про щедрі осінні дари.

Для дітей ми підготували яскраву виставку «Заходь у гості, щедра осінь». Школярики поділилися своїми  «осінніми пригодами»: хтось їздив у село до родичів, а хтось був на дачі, а комусь уже вдалося побувати на першому осінньому «тихому полюванні»: позбирати гриби.

     

Ну, а як же без частування осінніми дарами? Звичайно, ми не забули й про це. Великого застілля не було, але смачними червоними та соковитими яблуками діти з задоволенням поласували. Бо осінні яблука набралися за літо щедрого тепла, соку і, сподіваємося, принесуть  і користь, і здоров`я.

Ми намагалися донести до дітей думку про те, що тільки  велика та самовіддана праця принесе  гарні плоди, якими з нами поділиться наша земля, а щедра осінь їй допоможе в цьому.   

Історична подорож «Скарби Полтавщини»(Малоперещепинський скарб)

 

    Наша Полтавська земля посідає особливе місце і історії та культурі нашого народу. Духовні скарби Полтавщини незаперечні – це  Сковорода і Котляревський, Гоголь і Гребінка. Це Боровиковський, Ярошенко і Башкирцева. Проте серед духовних скарбів є величезний матеріальний скарб, що його часто називають «Малоперещепинським дивом». Цей скарб із поховання хана Великої Булгарії  Кубрата вважається найбільшим скарбом Східної Європи. Ось, щоб дізнатися про цей скарб ми, працівники бібліотеки-філії №12, й запросили відвідувачів денного відділення територіального центру соціального обслуговування Подільського району нашого міста. Як виявилося, охочих «помандрувати» стежками історії було немало. Ми зупинилися на особі самого хана Кубрата, що жив в далекому сьомому столітті й був володарем величезного ханства, проте й просто людське йому було не чуже. Бо літня ставка його була саме на Полтавщині, в долині нашої Ворскли, мабуть, чимось приваблювала його наша земля… Ось і останній прихисток знайшовся ханові біля селища Мала Перещепина.  Саме тут, на думку істориків, його й поховали, поклавши великі скарби. Два сільських хлопчаки випадково 29 травня 1912 року їх знайшли.  Доля часто робить такі «повороти»… Золото та срібло зі скарбу «відкрилося» двом підліткам. Ми розповіли, що після «віднайдення» скарбу Мала Перещепина зуміла частково використати золото і на власні потреби…  Але скарб вагою 75 кг все таки потрапив до рук істориків, але це вже друга історія…

Подорож «Країна Інтернет – добро чи зло ?»

 

Сьогодні своє існування без інтернету не можуть уявити більшість людей. В наше життя він увійшов дуже міцно і давно вже став не просто розвагою, а необхідністю, сучасною реальністю, від якої вже нікуди не дітися.Більшість людей, особливо користувачів мережі, погодяться з твердженням, що інтернет – це величезне досягнення людства. Він є невичерпним джерелом інформації, що допомагає отримати необхідні знання та вирішити складні завдання.Всесвітня павутина допоможе стати розумнішим, навчить багатьом цікавим речам.Крім цього, користь інтернету полягає в тому, що він ніби стирає кордони між країнами або навіть континентами. Люди без проблем можуть спілкуватися, навіть якщо вони знаходяться один від одного на відстані тисяч кілометрів.Всесвітня павутина дає можливість відшукати нових друзів, розшукати старих…Отож працівники бібліотеки-філії №12 і запросили своїх юних користувачів в подорож, щоб скласти власну думку, а «Країна Інтернет – добро чи зло?»,  і запропонували присутнім невеликий перегляд «Безпечний цифровий слід».

Справжній дарунок природи-бавовна (Всесвітній день бавовни)

 

Людина здавна використовувала дари природи не лише для харчування, а й для створення одягу. Завдяки рослинам ми маємо легкі, дихаючі та натуральні матеріали, що цінуються в усьому світі. Однією з таких найвідоміших  рослин є бавовна. Тому  бібліотека-філія №12 вирішила підготувати  вам цікаву  розповідь про це «біле золото» напередодні Всесвітнього дня бавовни.

Славні лицарі козацької доби

Бібліотека-філія №12 запрошує на віртуальну виставку, присвячену величній історії українського козацтва!

Від священних клейнодів та звитяжної зброї — до опіки Пресвятої Богородиці та незламного козацького духу, який оживає у сучасних захисниках України. Дізнайтеся більше про символи волі, лицарську честь та спадщину нашого народу.

 

Публікація «Мудрість, що надихає" ( до 125-річчя Семена Скляренка)

 

    Неможливо уявити собі  український історичний роман без творів цього непересічного й талановитого  письменника. Практично першим в українській літературі 20 - го сторіччя він звернувся до дуже цікавої теми: становлення державності Київської Русі, до її визначних діячів, що стояли біля її основ.

     Звичайно, мова йде про творчість Семена Дмитровича Скляренка, якому днями виповнилося 125 років від дня народження. Бібліотека-філія №12 пропонує увазі наших читачів публікацію присвячену його творчості.