
Кажуть, слово дівчина - від слова «диво». І це диво
допомагає їй творити її диво-косу. Хто з
нас не милувався довгою косою! Тож з
давніх-давен вважалося, що дівоча коса є
символом дiвочої честi, працьовитості,
вроди, охайності, а це одна з найголовніших ознак дівочої краси. Вона
служила для накопичення життєвої сили.
Заплетене волосся-коса є сакральною
зачіскою українок. Ця зачіска поєднує три стихії: повітря, воду і землю. Нею
приворожували хлопців, та пишалися і складали пісні. Закосиченими українками
світ милувався здавна. Та за
українськими традиціями після заміжжя
косу обрізали, а волосся завжди ховали під очіпком, хусткою , яку молодій одягає або чоловік, або
свекруха. Це
був цілий ритуал на весіллі.Здавна в Україні існував непорушний звичай: умившись
вранці, дівчина мусила перш за все розчесати та заплести косу. Якщо ж вона
сідала до столу або бралася до роботи з нерозчесаним волоссям, то про неї
казали люди: «У неї на голові сорока гніздо вила» або «У неї в косах сім чортів
кублилося» чи ще «Не вари борщу, поки не заплетеш косу».

Змінилося життя, та і зараз можна зустріти дівчину з довгою красивою косою.
Мода на косу, то з’являється, то зникає. І це не старомодництво, адже коли
пройде дівчина з гарною косою, ми не оминемо її увагою, поглянемо їй у слід,
мимоволі призупинимося подумки,
по-доброму позаздримо, не говорячи про чоловіків, які завжди любили довге волосся
в дівчат. Тому бібліотека філія №12, продовжуючи міні-проект «Культура наша
споконвічна», вирішила влаштувати
для шестикласників гімназії №20 етнографічні посиденьки «Дівоча коса-не
проста краса», щоб показати та
популяризувати традиції українського народу, розповісти про навички вмілого догляду за волоссям, що були у
наших предків.