Михайло Старицький – неосяжний художник розмаїтого літературного таланту. Адже він був і поетом, і драматургом,і прозаїком, і режисером, і актором і громадським діячем. Днями ми відмічаємо 185-річчя від дня його народження. Бібіліотека-філія №12 пропонує вашій увазі публікацію «Душею і думкою послужити рідному народу», щоб ще раз згадати цю талановиту особистість. Отож трохи біографії.
Михайло Петрович народився 14 листопада 1840 року на Полтавщині в селі Кліщинці ( до речі, він наш земляк). Дитинство хлопчика минало в розповідях діда Захара Лисенка, який був полковником у відставці. Цікаві історії захоплювали онука, а ще він дуже пишався дідом, адже той був освіченою людиною – знав французьку та цитував Вольтера! Потім було навчання в Полтавській гімназії, раннє сирітство…
Навчався в Харкові та Києві, збирався вивчати математику. А проте рідний край не забував, часто приїжджав в село. Ось там і зустрів перше кохання. Саме цій дівчині, Степаниді, ми завдячуємо прекрасним романсом «Ніч яка місячна».
Разом із Миколою Лисенком організував “Товариство сценічних акторів”, бо мрія про власну театральну трупу не полишала Старицького. Часто на прохання брата, Миколи Лисенка, писав лібрето до опер, зокрема “Гаркуша”, “Чорноморці”, “Різдвяна ніч”, “Тараса Бульба”, “Утоплена”.
А найбільшою його працею на ниві романістики стала історична трилогія про Богдана Хмельницького – “Перед бурею”, “Буря”, “Біля пристані”, яку допомагала писати його донька Людмила. Ці твори побачили світ у 1890-х роках і були своєрідною відповіддю на знамениту трилогію Генрика Сенкевича – “Вогнем і мечем”.
Прожив
письменник всього 64 роки. Микола Лисенко, прощаючись із братом на Байковому кладовищі, промовив: « Те діло,
якому ти чесно служив, росте, і ти немало втішився б, коли б побачив, як несла
тебе на своїх раменах оця молодь, що віддала шану твоїм думкам і твоїй праці і
що понесе і в життя віру в те діло, якому служив і віддавав сили й ти, брате
Михайле».
Немає коментарів:
Дописати коментар