Година цікавих повідомлень «Національна святиня – Пересопницьке Євангеліє» (до дня української писемності)

 

Наближається день української писемності та мови. Мова й писемність – ось, що робить нас народам, українцями. Нам є чим гордитися у своїй історії. Чимало скарбів залишили нам наші великі предки. І серед них, як найяскравіша зірка, прекрасна пам’ятка української писемності – знамените на весь світ – «Пересопницьке Євангеліє».

Ми пропонуємо вашій увазі годину цікавої інформації, присвячену, цій знаменитій рукописній Книзі.

Українська Першокнига - Пересопницьке Євангеліє – унікальна памятка, яка засвідчила ще у XVI столітті прагнення українського народу читати й чути Боже слово рідною мовою. Історія Книги налічує майже 500 років (459). Колись княгиня Анастасія Заславська  - Гольшанська, будучи ігуменою Свято-Троїцького монастиря повеліла перекласти й переписати чотири Євангелія: від Луки, від Матфія, від Марка та Іоанна – й об’єднати в одну книгу. У монахів на це пішло понад п’ять років. 29 серпня 1561 року Євангеліє було продемонстровано вірянам. 

Нам відомо, що переписували й перекладали Книгу монахи Григорій та Михайло Василевич. А ось імена художників поглинула ріка забуття. Хоча, судячи з тонкої малярської роботи, автор мініатюр скоріш за все (іконописець XVI століття) Федуск із Самбора.

Оправа (оклад) Першокниги мінявся декілька разів. Й у 1701 році гетьман Іван Степанович Мазепа подарував Книгу Переяславському кафедральному собору, збудованого коштом самого гетьмана. Про це зберігся напис на одній із сторінок Книги. Сторінки Євангеліє – це 482 листи пергаменту, телячої шкіри особливо вичененої (досить дорогий матеріал на той час). Вага Книги – дев’ять кілограм 300 грам. За розмірами Євангеліє не велике: 38 сантиметрів на 24 сантиметри.

Рукопис прикрашають чотири чудову мініатюри, виконані темперними фарбами, а потім оздоблені золотом. 

Євангеліє, як і наша країна, пережило буремні часи. Війни, революції… Першокнига змогла врятуватися й під час Другої світової війни. Її вивезли до Уфи, на Урал. І тільки в 1948 році Книга повернулася в Україну. Про неї якось забули. Професор Сергій Маслов, розбираючи старий мотлох в одній із скринь яка зберігалася в Києво-Печерській лаврі, випадково знайшов святиню. Дослідник не повірив своїм очам, вважалося, що рукописна книга втрачена. Фоліант був у дуже поганому стані, але вченим вдалося ідентифікувати його та реставрувати. Робота продовжувалася багато років. І ось перед нами «Пересопницьке Євангеліє» - рукописна книга в єдиному екземплярі, що написана давньою українською мовою. 

Вона зберігалася в музеї книги, що розташований на території Києво-Печерської лаври. Вперше після довгого забуття Першокнигу побачили мільйони українців, коли президент України промовляв слова присяги, поклавши руку на Євангеліє. Усі президенти нашої країни присягали на Першокнизі. Пересопницьке Євангеліє, що було протягом 500 років свідком боротьби українського народу за свою волю, тепер своїм святим словом благословляє Україну та весь наш народ.

 Колись шотландський письменник та історик Томас Карлайл сказав: «Книга – найчистіша суть людської душі». Ці слова повністю можна віднести й до Першокниги й до нашого народу.