Краєзнавча година « Світячи іншим, згораю сам» ( до 185-річчя видатного хірурга Миколи Васильовича Скліфосовського)

З Полтавщиною  пов’язано  багато  імен видатних людей. Серед  них  незгасною  зорею горить ім'я видатного хірурга  Миколи Скліфосовського.

Майже тридцять  років  щоліта   Скліфосовський приїжджав  в  маєток «Відрада»  поблизу  селища Яківці. Бібліотека № 12  запрошує всіх  любителів краєзнавства  приєднатися   до  нас  й  згадати цю видатну  людину.

Ім’я великого хірурга, вченого, клініциста й громадського діяча Миколи Васильовича Скліфосовського відоме всьому світу. В учених колах його по праву називають найвидатнішим хірургом після М. Пирогова й найбільш популярним після С. Боткіна лікарем.

Скліфосовський ввів багато нового й прогресивного в роботу клінік, що відіграло важливу роль у подальшому розвитку хірургії.

Військово-польовим хірургом він брав участь у трьох війнах. Через лазарети, де він працював, пройшло більше 10 тисяч поранених.

Про те, яким авторитетом і любов’ю користувався Скліфосовський, свідчить той факт, що в 1895 році, коли виповнилося 25 років його професорської діяльності, на ім’я Миколи Васильовича надійшло понад 400 телеграм, листівок та привітань від професорів, студентів, лікарів, приватних осіб та з усіх університетів європейських міст.

Коли в 1899 році виповнилося 40 років його лікарської роботи, Скліфосовський категорично відмовився від святкування ювілею. Тоді його друзі й шанувальники самі видали ювілейний збірник.

Він палко відстоював стан медицини того часу, у тому числі в Україні. Величезна, надзвичайно напружена робота, яку проводив Скліфосовський, вимагала певної розрядки. І він її отримував безпосередньо на Полтавщині, де став бувати постійно з родиною влітку після 1871 року. Тут, у тодішньому приміському селі Яківцях під Полтавою, був маєток його другої дружини Софії Олександрівни, з якою Микола Васильович одружився, овдовівши. Маєток «Яківці», який до трагічної смерті сина Бориса Скліфосовські ще називали «Отрада», на початок XX століття займав площу в 600 десятин. Господарство в повному розумінні слова було взірцевим.

По косогорах і ярах проводилися насадження дуба, клена, берези, сосни, ялини, акації, шовковиці. За виняткову красу й доглянутість цей мальовничий

Маєток, що був розташований на високому правому березі річки Ворскли під Полтавою, називали «Полтавською Швейцарією». На схилі берега Микола Васильович розбив виноградник, який сам підв’язував та підрізав лозу. Після багатолітньої праці він одержав перший урожай винограду, чим й довів можливість дозрівання винограду в Полтавській губернії й до того ж хорошого сорту. Він був також одним із перших хмелеводів у нашій країні. Для вивчення хмелеводства Скліфосовський їздив до Баварії. Хмільник у нього завжди був зразковим. З метою вивчення роботи по догляду за хмелем він спеціально їздив до Чехії.

Чимало видатний вчений робив і для самої Полтави та полтавців.

Скліфосовський відкрив  у  своєму маєтку  школу для  дітей селян, консультував   у  губернській лікарні , збудував  невелику лікарню де  приймав і лікував хворих  безкоштовно.

Кипуча й плідна діяльність Скліфосовського тривала до 1900 року. Стан здоров’я не дозволив йому далі займатись хірургією, якій він присвятив усе своє життя. Це змусило останні чотири роки прожити в своїй садибі «Яківці». Повільно згасали його сили й 30 листопада 1904 року у віці 68 років Скліфосовський помер.

 У 1966 році в Полтаві відбувався міжнародний форум хірургів. На вшанування пам’яті вченого тоді біля його могили було закладено парк. У липні 1975 року на могилі Миколи Скліфосовського поруч з обеліском встановлено гранітну плиту із зображенням емблеми медицини — змія й чаша з написом: «Світячи іншим, згораю сам».