«Дух свободи та людської гідності» (до Міжнародного дня боротьби з рабством)

 

У Давньому Римі було свято, що називалося “Сатурналії”, під час якого раби та їхні господарі мінялися ролями. Відповідно, кожен міг відчути, як воно – побувати у шкурі свого гнобителя чи пригнобленого. Але тепер це геть не смішно. Генеральна Асамблея ООН оголосила боротьбу рабству у світі ще 2 грудня 1949 року, оприлюднивши відповідну Конвенцію, однак, яким би абсурдним це не здавалося, ми у 21 столітті мусимо нагадувати собі, що ця масштабна антигуманна проблема досі не вирішена.

Наша бібліотека пропонує вашій увазі публікацію на цю тему, сподіваємося, що байдужих не буде. Дата обрана не випадково, саме 2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього соціуму. Це і люди, які були загнані в тому числі і в сексуальне рабство. У категорію рабів входять ті, хто працює з примусу, за борги або проти своєї волі. До рабів, на жаль (і це реалії сучасного світу!), відносяться і ті, хто народився в неволі.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Міжнародною організацією праці (МОП), що входить до складу ООН, примушували до праці у 2018 році майже 21 мільйонів осіб, серед них 11,4 мільйона жінок і дівчаток і 9,5 мільйона чоловіків і хлопчиків. Близько 19 мільйонів жертв примусової праці - в приватному секторі, близько двох мільйонів експлуатуються державними або повстанськими угрупованнями. Шлюб проти власної волі також підпадає під критерії рабства, і цей показник склав більше 15 мільйонів чоловік у світі.

Сучасний світ не є "оригінальним". Рабська праця використовується в будівництві та промисловості, риболовецькій галузі та сільському господарстві. Раби до цього часу використовуються зловмисниками в якості домашньої челяді. Примусова праця приносить зловмисникам 150 мільярдів доларів на рік.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ столітті для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. 

За оцінками Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, понад 230 000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.

У 2018 році Україна посіла 49 місце в світі за рівнем сучасного рабства. Згідно з даними індексу, 286 тисяч осіб у нашій країні проживають у рабських умовах. Проте в деяких європейських країнах ситуація ще гірша, скажімо в Білорусі, Греції та Македонії (якщо порівнювати кількість "рабів" на 1000 наявного населення). Світовим лідером в антирейтингу стала Північна Корея, за нею Еритрея, Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Афганістан та Мавританія.

Рабство – це не пережиток минулого. Кріпацтво, як і рабство, давно й офіційно відмінили. Проте, повірте сучасне рабство існує, й існує воно не тільки пережиток минулого, але й для деяких людей – це життя. Нам потрібно докласти всіх зусиль щоб якомога менше людей потерпали від цього страхіття.