Цей день було засновано в 1992 році Генеральною
Асамблеєю ООН. Традиційні заходи до Дня
людей з обмеженими можливостями присвячуються висвітленню й вирішенню їхніх
нагальних проблем.
Ефективний
розвиток соціуму, як цілісної соціальної системи, базується, насамперед, на
соціально спрямованих заходах держави на благо людини, її благополуччя.
Працівники бібліотеки філії №12 вважають, що рівень розвитку суспільства
визначається ставленням до найменш захищених та найбільш вразливих його членів.
Питання соціальної інтеграції та захисту
прав осіб з інвалідністю вважаються актуальними в усьому цивілізованому світі.
Всі
люди мають різні порушення здоров'я в якийсь момент в їхньому житті. Різниця в
тому, що в більшості випадків погіршення вашого здоров'я не заважає вам
функціонувати, бути залученим або брати участь в житті вашої спільноти. Тому щорічно
чималу увагу приділяють Дню людей
з особливими потребами, для того, щоб нагадати громадськості про те, що прав
людей з особливими потребами необхідно дотримуватися й забезпечувати їм рівні
можливості. Велика кількість людей з
особливими потребами щодня стикається з проблемами, які перешкоджають
їхній участі в суспільному житті. А крім того, вони часто піддаються
дискримінації, не маючи можливості користуватися такими основними правами
людини, як права на харчування, освіту, зайнятість, медичну допомогу.
За
оцінками Світового банку 20% найбільш бідних верств жителів Землі є людьми з
обмеженими можливостями і вимагають до себе особливої уваги. Загальна
поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в світі вже становить приблизно
10%, проте тільки на 2016 рік у світі налічувалося понад один мільярд людей (15
відсотків населення), які страждали різними формами інвалідності за медичними
показаннями і критеріями ВООЗ. За даними Центру перспективних соціальних
досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України, на початку
2018 року в Україні офіційно зареєстровано понад 2,8 мільйона осіб, що мають
статус людей з інвалідністю. Це близько 6,1 % від загальної кількості
населення.
Згідно матеріалів Міністерства соцiальної
політики України
Діти з інвалідністю мають право :
1)
Для дітей з інвалідністю відповідно до норм законодавства передбачено такі
пільги: безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім
метрополітену і таксі), а також усіма видами приміського транспорту, а для
дітей
з інвалідністю по зору або з ураженням опорно-рухового апарату - І в
метрополітені;
2)
50%-ва знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного,
залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15
травня (ця пільга поширюється на осіб, які супроводжують дітей
з інвалідністю під час поїздки, але не більш ніж на одного супроводжувача);
3)
Безплатне забезпечення санаторно-курорт ним лікуванням за чергою в міру
надходження путівок відповідно до медичного висновку (через органи Міністерства
охорони здоров'я або інші регіональні органи, визначені місцевими органами
влади, при закупівлі путівок за кошти місцевих бюджетів);
4)
Безплатне або пільгове надання послуг із соціально-побутового і медичного
обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними
виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування тощо) за на явності
відповідного медичного висновку;
5)
Безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі
амбулаторного лікування.
Обдаровані
діти з інвалідністю мають право на безплатне навчання музики, образотворчого,
художньо-прикладного мистецтва в загальних навчальних закладах або спеціальних
позашкільних навчальних .закладах. Сім'ям, які виховують дітей
з інвалідністю , за потреби поліпшити
житлові умови, надається житлове приміщення. Одному з батьків дитини з
інвалідністю може бути надано один додатковий вихідний День на місяць за
рахунок власних коштів підприємства на підставі ст. 9-10 КЗпП України.
Одному
з працюючих батьків передбачена пільга щодо сплати прибуткового податку. Під
час роботи матір дитини з інвалідністю без її згоди не можна залучати до
надурочних робіт або направляти у відрядження, також забороняється тимчасово
переводити її на іншу роботу. На підприємствах і в організаціях для жінок, які
мають дитину з інвалідністю, може встановлюватись за рахунок власних коштів
скорочена тривалість робочого часу.
На
прохання жінки, яка має дитину з інвалідністю, у тому числі
таку, що перебуває під її опікою, власник або уповноважений ним орган (під час
прийняття на роботу і згодом) зобов'язаний установлювати їй неповний робочий
день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі проводиться
пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота в умовах
неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових
прав працівників.
Мати
дитини з інвалідністю має право на
щорічне надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю сім календарних
днів без урахування святкових та неробочих. Щорічна відпустка надається їй за
бажанням у зручний для неї час. Крім того, вона має право за бажанням
(надається обов'язково) на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю
до 14 календарних днів щороку.
У
цей День ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не
байдужий цій проблемі, сил і здоров’я і успіху. Захищаючи гідність людей з
особливими потребами.
Немає коментарів:
Дописати коментар