Інформхвилинка «Монреаль 1989- жити і пам’ятати»( акція «16 днів проти насильства»)

 

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Уряди країн – членів ООН 10 грудня 1948 року визнали права людини «на життя, свободу та  недоторканість особи для всіх без винятків», підписавши Загальну декларацію прав людини.

       

  До проведення акції «16 днів проти насильства»  долучилась і наша бібліотека № 12, адже кожна особа, яка своїми власними діями (підтримкою, розповіддю про власний досвід, порадою) може призупинити насильницькі дії . Ця інформхвилинка «Монреаль 1989- жити і пам’ятати» підготована з метою привернути увагу до чутливої теми гендерного насильства, а також об'єднати суспільство у боротьбі з ним.

Основна мета – привернення уваги громадськості до нагальних проблем, пов‘язаних з подолання всіх форм насильства щодо жінок.Серед дат Глобальної акції «16 днів проти насильства» 6 грудня – трагічна дата. Це день так званої “Монреальської різанини”(6 грудня 1989 р.) — злочину на ґрунті ненависті, коли були вбиті 14 жінок-студенток Монреальського Політехнічного інституту в Канаді. Вбивцею виявився  житель Канади Марк Лепін. Він написав у своєму передсмертному листі, що здійсьнює  це вбивство через те, що “вони були феміністками”.

В той день були вбиті — Женевьєва Бержерон, 21 рік, Елен Колган, 23 роки, Наталі Крото, 23 роки, Барбара Деньо, 22 роки, Анн-Марі Едвар, 21 рік, Мод Авернік, 29 років, Маріз Лаганьєр, 25 років, Маріз Леклер, 23 роки, Анн-Марі Леме, 22 роки, Соня Пеллетьє, 28 років, Мишель Ришар, 21 рік, Анні Сан-Арно, 23 роки, Анні Тюркотт, 20 років, Барбара Ключник-Видаєвич, 31 рік.

Держава та суспільство засудили знавіснілого невдаху, який свої життєві негаразди повернув проти невинних жінок. Він кричав під час вбивства: «Всі вони- стадо феміністок». Марк Лепін переклав усі свої життєві невдачі на плечі невинних жінок. Цьому сприяла жорстокість батькового виховання в сім’ї, по відношенню до дружини і дітей, та суцільні невдачі, при намаганні адаптуватися в житті. А саме: не вистачило рівня знань для вступу  до вишу, не  зміг піти служити до армії, звільнили з роботи, а на його місце взяли жінку. Це і стало  останньою краплею.

Марк  Лепін   з допомогою гвинтівки  захотів  вирішити життєві  проблеми,

вважаючи жінок головними винуватцями свого нещасливого буття.  В результаті цього кривавого злочину 14 жінок, сповнених сил і надій, втратили  найдорожче – своє молоде життя.

 Але   жінки не повинні відповідати за чужі невдачі, помилки і невдоволення  своїм місцем у суспільстві  осіб   чоловічої  статі! Про це нагадує всьому світу меморіальна дошка, встановлена на Політехнічній школі в Монреалі.

Аналізуйте різні життєві ситуації. Виховуйте поважне ставлення до жінок!