Літературні вечорниці «Вишукані і неповторні історії українського життя» ( до 190 річчя з часу публікації «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Миколи Васильовича Гоголя)

 

« Вони здивували мене. Ось справжні веселощі,

                                                       щирі, безпосередні… А місцями яка поезія!..»

                                                                                 О. Пушкін

Творчість Миколи Васильовича Гоголя — одне з великих явищ нашої художньої культури минулого. Протягом десятиліть своєї подвижницької літературної діяльності Гоголь створив шедеври, які сприймаються як зразкові у світовій літературі.  Про творчість  Гоголя можна говорити безкінечно. Але зараз  наша бібліотека №12 запрошує  всіх  наших читачів на літературні вечорниці, присвячені  першій і надзвичайній збірці повістей, знаменитих «Ве-

чорів на хуторі біля Диканьки».  Повісті вийшли 190 років тому, але не втрати-

ли  своєї чарівності  й краси до нині. Можна сказати, що «Вечори…»  були пер-

шою   серйозною і великою письменницькою удачею Гоголя.

А автору було

всього лиш 23 роки… Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи   Гоголя.              Як справжній знавець, він ознайомлює нас із мовою, якою говорять біля Диканьки, навіть подає словничок найбільш уживаних слів. Описує природу, розповідає про людей, їхні звичаї, вірування. І все це пронизано такою  великою любов'ю, таким захопленням, таким замилуванням, що неможливо лишитися байдужим. «Як будете, панове, їхати до мене, то прямісінько їдьте

стовповим шляхом на Диканьку, -- писав в одному з листів сам Гоголь.

Маленьке повітове містечко, раптом, з легкої руки, вірніше пера,  молодого письменника стало відоме у світі! Це тут, серед українського люду, Гоголь черпав оригінальні сюжети своїх « Вечорів…» . Ніхто ні до нього ,ні після нього

не писав так образно про ярмарок, про  українську природу.  А які слова знаходить автор для опису української ночі!  Іскрометна, образна мова героїв

повістей додає гоголівським «Вечорам…»  якихось магічних чарів.

Неможливо лишитися байдужим і до героїв, про яких пише Гоголь.. Коваль, Вакула із повісті «Ніч перед Різдвом» щиро й віддано кохає красуню Оксану й ладний заради примхи коханої  на боротьбу з самим нечистим! І горда красуня розуміє, що немає кращого хлопця, ніж Вакула, й не треба їй вже царициних черевичків.  Не залишають нас байдужими і герої «Пропалої грамоти». І для козака  Василя, і для його побратима козацька честь і гідність – понад усе. Трохи відступу. Образ козака Василя,  геніально створений актором Іваном Ми-

колайчуком в «Пропалій грамоті», мабуть і самого Миколу Васильовича не

залишив би байдужим! Та кожен образ, кожен гоголівський герой – це гімн його

любові до рідного краю, до   його народу та славної історії України.

Збірка повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки»  з’явилася так вчасно, вона, вийшовши з друку, зажила своїм особливим життям, радуючи покоління читачів у світі. І все це почалося тут, на Полтавщині, біля нашої славної Диканьки!