Славні лицарі козацької доби

Бібліотека-філія №12 запрошує на віртуальну виставку, присвячену величній історії українського козацтва!

Від священних клейнодів та звитяжної зброї — до опіки Пресвятої Богородиці та незламного козацького духу, який оживає у сучасних захисниках України. Дізнайтеся більше про символи волі, лицарську честь та спадщину нашого народу.

 

Публікація «Мудрість, що надихає" ( до 125-річчя Семена Скляренка)

 

    Неможливо уявити собі  український історичний роман без творів цього непересічного й талановитого  письменника. Практично першим в українській літературі 20 - го сторіччя він звернувся до дуже цікавої теми: становлення державності Київської Русі, до її визначних діячів, що стояли біля її основ.

     Звичайно, мова йде про творчість Семена Дмитровича Скляренка, якому днями виповнилося 125 років від дня народження. Бібліотека-філія №12 пропонує увазі наших читачів публікацію присвячену його творчості.

Екскурсія « Незабутній день в бібліотеці»

 

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек, який  в Україні відзначається щорічно 30 вересня, уже  стало доброю традицією  запрошувати гостей та  проводити дні відкритих дверей, пізнавальні екскурсії та віртуальні подорожі. Тому сьогодні  на екскурсію  до бібліотеки – філії №12 завітали семикласники гімназії № 22 .

Бібліотечний огляд новинок «Мандруємо книжковою веселкою.

 

Наша бібліотека-філія №12   завжди  підтримує різні цікаві та корисні ідеї. Тому сьогодні на  бібліотечний  огляд новинок «Мандруємо книжковою веселкою до нас завітали семикласники та восьмикласники гімназії №20, і це дозволило їм  прийняти участь в неймовірно цікавому флешмобі читання книг сучасної української літератури, що проходив під девізом «Читаємо разом-читаємо українське».  Бібліотекарі  зробили добірку цікавих сучасних книг  українських письменників  та   запропонували школярам  поглянути на читання, як на  один із засобів розширення кругозору та пізнання світу, адже життя  в подальшому поставить перед молоддю безліч питань.

Рис- один «з трьох найголовніших хлібів людства» ( 20 вересня- Всесвітній день рису)

 

Рис — це одна з найважливіших зернових культур у світі, що годує більше половини населення нашої планети. Його історія, особливості вирощування та значення для людства роблять цю рослину унікальним символом життя, праці та традицій, особливо в країнах Азії. Батьківщиною рису вважається Східна Азія, де його почали вирощувати тисячі років тому. Саме в Китаї  майже дев’ять тисяч років рис є основним харчовим продуктом. Для багатьох народів рис — це не просто їжа, а основа культури, як хліб. У багатьох азійських мовах слова «їсти» і «їсти рис» є синонімами, а сама рослина символізує достаток, родючість і благословення. 

Перегляд фільму «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» (2019)

 

13 вересня 2026 року, в другу суботу вересня – відзначається  30-річчя   українського  кіно. Це не просто дата, а символ відродження та визнання українського кінематографа. Свято було засноване Указом Президента України у 1996 році, щоб підкреслити важливість національного кіно як інструменту збереження культури, історії та ідентичності. Тож українське кіно — це не лише фільми. Це історія, культура, пам’ять і голос нашого народу, відображені на екрані. У різні часи українські кіномитці шукали власну мову кіно, розповідали про людину, її почуття, землю, традиції та прагнення до свободи. Але кіно найкраще говорить не словами, а кадрами. Тому  бібліотека-філія №12  запропонувала   своїм   користувачам перегляд фільму «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» (2019). 

Дівоча коса- не проста краса (Міжнародний день краси) міні –проєкт «Культура наша споконвічна»

 

Кажуть, слово  дівчина - від слова «диво». І це диво допомагає їй творити її  диво-косу. Хто з нас не милувався довгою  косою! Тож з давніх-давен вважалося, що дівоча коса  є символом дiвочої  честi, працьовитості, вроди, охайності, а це одна з найголовніших ознак дівочої краси. Вона служила  для накопичення життєвої сили. Заплетене волосся-коса є  сакральною зачіскою українок. Ця зачіска поєднує три стихії: повітря, воду і землю. Нею приворожували хлопців,  та пишалися  і складали пісні. Закосиченими українками світ милувався здавна. Та  за українськими традиціями після заміжжя  косу обрізали, а волосся завжди ховали під очіпком,  хусткою , яку молодій одягає або чоловік, або свекруха. Це був цілий ритуал на весіллі.Здавна в  Україні існував непорушний звичай: умившись вранці, дівчина мусила перш за все розчесати та заплести косу. Якщо ж вона сідала до столу або бралася до роботи з нерозчесаним волоссям, то про неї казали люди: «У неї на голові сорока гніздо вила» або «У неї в косах сім чортів кублилося» чи ще «Не вари борщу, поки не заплетеш косу».

Змінилося життя,  та і зараз  можна зустріти дівчину з довгою красивою косою. Мода на косу, то з’являється, то зникає. І це не старомодництво, адже коли пройде дівчина з гарною косою, ми не оминемо її увагою, поглянемо їй у слід, мимоволі призупинимося  подумки, по-доброму позаздримо, не говорячи про чоловіків, які завжди любили довге волосся в дівчат. Тому бібліотека філія №12, продовжуючи міні-проект «Культура наша споконвічна», вирішила  влаштувати для  шестикласників гімназії №20   етнографічні посиденьки «Дівоча коса-не проста краса»,  щоб показати та популяризувати традиції  українського  народу, розповісти про  навички вмілого догляду за волоссям, що були у наших предків.