Література-життя, яке в реальному житті прожити не можливо (книги Г. Вдовиченко)

 

Бібліотека філіал №12 д\д представляє вам чудову дитячу українську письменницю Галину Вдовиченко. Вона   письменниця, журналістка, авторка книг для дітей та дорослих. Лауреатка премії «Коронація слова» за роман «Замок Гербуртів» (2009). Відома як творець дитячої книжкової серії «36 і 6 котів», «найсмішнішої книжки року» Книжкового Арсеналу-2016 та переможиця Book Space.

Народилася вона   у Лапландії, за Полярним колом. В дитинстві дуже любила казку « Снігова королева». Тривалий час жила в Івано-Франківську. Все життя мріяла працювати в книгарні. Любила читати, гортати  книги. Як і всі діти в дитинстві вигадувала  історії та ігри, дитячі вистави. Сестри і брати в цих задумах мали перші ролі. Коли виросла закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка,  зараз працює заступником головного редактора газети «Високий Замок».

                                           

    Вона є автором книг для дітей, а саме : «36 і 6 котів-детективів», «Чорна-чорна курка», «Містельфи», «36 і 6 котів-компаньйонів», «Сова, яка хотіла стати жайворонком», «Котохатка», «Лялька. Оповідання про дитинство», «Ліга непарних шкарпеток», «Мишкові Миші», «Казки під ялинку», «Засинай. Прокидайся».

Етнографічна година "Писанка – символ життя"

 

Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду. Бібліотека-філіал №12 запрошує вас долучитися до історії писанкарства.

Період настання весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений, люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вічний закон пробудження природи на землі, возвеличували й вшановували водночас один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, й почалося життя на Землі. Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки.

Святкова інсталяція «Великоднє диво»

Напередодні великого свята бібліотека філіал №12 приєднується до чудового весняного дійства. До вашої уваги наша яскрава тематична інсталяція і наші привітання та побажання. Дорогі наші українці! Шановні колеги! Прийміть наші найщиріші вітання зі світлим Великоднем. Бажаємо всім добра, любові, здоров’я на весь рік! 

Віртуальну книжкову виставку "Віраж книжкових тваринок"

 

Бібліотека – філіал №12 пропонує поринути у віртуальну книжкову виставку "Віраж книжкових тваринок"

    Книга допомагає людям у виборі життєвого шляху, вчить їх уникати помилок  і виходити на правильну дорогу. Над сторінками книг читач радіє і сумує, страждає і обурюється, заспокоюється і переживає. Книга робить наше життя яскравішим і багатшим, наші почуття – глибше, думки гостріше. Книга незамінна, як засіб розвитку людини, вона вчить мислити проникати в суть явищ, бачити відкриття, знаходити нове.

Яке було б життя без тварин? Неможливо це уявити. Ми на стільки звикли до тісного сусідства з тваринами, що інколи не помічаємо їх присутності, проходимо повз… Однак варто на хвилину зупинитись і згадати, скільки радості та щастя нам приносять "друзі наші менші": від поліпшення настрою до лікування важких хвороб. Існує багато достовірних фактів про дивовижні подвиги тварин заради спасіння людини. Вони і надихнули авторів наших наступних книг на створення чудових творів, де змальовано ніжну, зворушливу дружбу людини і тварини.

Сподіваємося, любі друзі, що наші книги допоможуть вам пізнати і полюбити світ тварин довкола нас.

Публікація "Хороша книга для хороших людей" (до 95-річчя американської письменниці Нелл Гарпер Лі)

 Всі знають – книжки потрібно читати, якщо хочеш вважати себе освіченим. Проте є книги, що треба обов'язково прочитати, щоб вважати себе людиною. До таких книг належить роман американської письменниці Гарпер Лі "Убити пересмішника".

Бібліотека №12 хоче ще раз нагадати усім нашим читачам про цю чудову книгу, тим більш письменниці виповнилося б 95 років. Вона побачила світ у 1926 році в містечку Монровіль, штат Алабама. 30-ті роки у США – це роки расової нерівності та ненависті. Світ поділено на "чорних" та "білих". Це дві паралельні прямі, що ніколи не перетинаються. Саме в такій атмосфері зростала письменниця та герої роману: Джин-Луїза (Глазастик) та її брат Джим. Героїні вісім років, ну що вона може знати про цей жорстокий світ? Вона росте в достатку в домі батька – шанованого адвоката Аттікуса Фінча. А проте роман читається на одному подиху, не відриваючись!

Читання для реготання – кумедні історії від Джеремі Стронга

 
Бібліотека –філіал №12 д\д  пропонує  вам унікальну можливість познайомитися з на рідкість оригінальним і цікавим дитячим письменником, та зануритися у світ веселих та позитивних історій Джеремі Стронґа, який є автором понад 100 книг.

Джеремі Стронґ народився 18 листопада 1949 року у Лондоні – англійський дитячий письменник, представник сучасної англійської літератури. Зокрема він добре відомий, як автор численних книжок для дітей та юнацтва. Його творам властивий своєрідний легкий стиль, лагідний гумор, зрозумілі та смішні для дітей ситуації, у які потрапляють його персонажі, та цікаві, небувалі сюжети. А якщо письменник  додав до цих кумедних історій добре серце, учительську любов до дітей, активну організацію та участь у багатьох літературних подіях для молодих читачів та письменників,  то ви отримаєте одного з найулюбленіших дитячих письменників Великої Британії.

Перш ніж стати письменником Джеремі Стронґ працював пекарем, начиняв близько 1000 пиріжків джемом. Згодом письменник зрозумів, що він створений для більш серйозніших справ і пішов вчителювати. Та робота дитячого викладача швидко йому набридла.  Джеремі Стронґ вирішив покинути вчителювання і стати справжнім дитячим письменником. І це йому личить найкраще. Адже він дійсно зрозуміло, весело, креативно пише чудові сюжети, які звертають увагу на сімейні цінності і доброту.

«Чорнобиль: життя після Апокаліпсису»

 26 квітня 1986 року відбулася трагедія, яка  розділила нашу країну на  «до» і «після». Апокаліпсис- інакше і не назвеш цю подію: вибух на одному з реакторів Чорнобильської АЕС.35 років відділяє нас з вами від того чорного дня. Багато це чи мало? Невидимий ворог, радіація, є фон підвищений, а люди живуть!

Наша бібліотека-філіал №12 пропонує вам перенестися у  світ людей ,які  пережили  наслідки аварії і після евакуації повернулися додому.

Ось історія жительки села Залісся Розалії Отрошко, що знаходиться за 15 кілометрів від ЧАЕС. Одинока  жінка, зараз їй було б 89 років. Зі слів пані Розалії, колишньої вчительки української мови та літератури: «Після  евакуації  через аварію, після невеликого проміжку  часу в Залісся повернулося чимало людей. А вже через 10 років всі знову роз’їхалися, і вона залишилась одна єдина жителька на все село. 

Бо жити було не можливо:

світла немає, магазинів теж, «автолавка» не приїжджає, про медицину і не чули. Аварія знищила все. На евакуйованій території документи вчительці не відновили ,оскільки говорили, що їх утилізували, роботи не було, грошей не платили, тому вона змушена була повернутися в «заражену» зону. Постійно вірила, і не вртачала надії на повернення в рідну домівку. Вижила-чудом. Жила з городу та саду. У місто їздила попутним транспортом раз на півроку. Єдиний хто їй допомагав-це місцевий лісник. Заходив у гості, привозив дрова, хліб, подарував радіо. Пані Розалію рятували від самотності  книги, які любила читати понад усе. Хоча у минулому вона мала велику бібліотеку, але мародери не залишили практично нічого. Слухала новини по радіо, писала вірші, перечитувала старі газети, неначе поверталася в спокійне минуле.

Туристи - «сталкери», які з годом стали приїжджати у Залісся, завжди привозили  жінці продукти і медикаменти. Вона соромилася брати їх у людей, але куди  подінешся?!Дякувала Богові, що жива.

Але нажаль п’ятого грудня 2015 року, лісник, привізши дрова, знайшов пані Розалію мертвою, померла у вісні у віці 85-років.Ось така історія зі  смаком полину.

Життя бібліотеки під час карантину

  Карантин карантином ,але бібліотека філія №12 працює із більшим використанням онлайн платформ: Блог бібліотеки «Бібліопарасолька»,Facebook, YouTubeЯ,Viber група бібліотеки,ZOOM

.В бібліотеці завжди існувала  повсякденна бібліотечна робота. Чимало зношеної та застарілої літератури, яку потрібно відібрати, пересортувати і звірити,а також  набрати опис відібраних видань і скласти акт списання літератури. 

Бібліотекарі також вилучають картки списаної літератури з каталогів. Карантин дає можливість впорядкувати суто бібліотечну поточну роботу.Постійно долучаємося до різних онлайн-зустрічей та онлайн-конкурсів. На протязі двох  місяців братимемо участь у всеукраїнському місячнику чистоти з прибирання та озеленення прилеглої території. 

Бібліотекарі під час карантину  наповнюють інформацією для своїх користувачів Блог бібліотеки «Бібліопарасолька»,Facebook, YouTube канал бібліотеки №12,Viber- група бібліотеки,ZOOM.,створюють цікаві та пізнавальні матеріали як для маленьких так і для дорослих користувачів.Запрошуємо на наші онлайн-ресурси.!!!!

В цей  не легкий період співробітники бібліотеки дбають про чистоту та дезинфекцію щоденно згідно  санітарних норм.

Інформхвилинка "Чорнобиль: стихія чи розплата" (День Чорнобильської трагедії).

 26 квітня 1986 року, тридцять п'ять років тому, сталася жахлива трагедія на Чорнобильській АЕС, масштабна катастрофа, яка згубила життя багатьох тисяч людей. Багато людських доль обпалила своїм смертоносним сяйвом «Полинова зоря», як зазвичай називають цю аварію. Час невблаганний… Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається величезним горем для нас, українців. Бібліотека – філіал №12 пропонує інформхвилинку про найбільшу катастрофу в історії ядерної енергетики.

«Невідоме про Чорнобиль» (Сім призабутих фактів про аварію на ЧАЕС)

 

26 квітня 1986 року о першій  годині 24 хвилини по опівночі світ перестав бути колишнім. В результаті аварії на АЕС в атмосферу потрапило біля  шести тонн радіоактивних відходів. Це був кінець?! І ось минає 35 років наша бібліотека №12 пропонує усім згадати призабуті чи не відомі факти про катастрофу.

Етнографічна мандрівка "Цок-цок чобіток"

 

Народний костюм – невичерпна криниця історії нашого народу, черпаючи з якої, дізнаємося кожного разу щось нове й цікаве для себе. Бібліотека філіал №12, продовжуючи етнографічну тематику, пропонує мандрівку "в минуле" українського історичного костюма – взуття.

А що носили наші предки? Зараз ми про це дізнаємося. Українське народне чоловіче взуття обмежувалося личаками чи постолами, а ще – чоботами. Чоботи, до речі, були виключно святковим взуттям у простого народу.

Селяни носили личаки та шкіряні постоли. Їх одягали поверх онучів, й на "копитця" – так звалися в ті часи в’язані шкарпетки.

Чоботи були невисокими, нижче колін. Підбори ж були металевими або мідними. Щоб пройшов хто не будь й всі чули: "Цок-цок...". Й чоботи й черевики (ті, хто багатий) носили з сап’яну, м'якої шкіри. Хто бідніший – з ялової чи козячої шкіри. Надзвичайно популярним у наших предків було взуття жовтого кольору. Такі жовті сап’янці (їх ще називали "чорнобривці" за темний носок) носила Маруся Кайдашиха в повісті Нечуя-Левицького "Кайдашева сім’я".

«Повернення в дитинство відомих письменників»

 Дитинство – це найщасливіший етап життя, якщо дитина може залишатися дитиною. Формула щасливого дитинства – це дотримання прав «маленьких людей». Те, яким було дитинство у людини, безпосередньо впливає на розвиток її світогляду у майбутньому.

Якщо ви маєте бажання поглибити свої знання щодо цієї тематики, то бібліотека філіал №12 радить ознайомитися з дитинством деяких чудових українських пистменників.

У дитинстві  В. Нестайко  був руденький, худенький і маленький — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі,  він  прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася  сказав, що від дощу все росте. І  В. Нестайко довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову.  Його мама дивувалася, чого в нього постійний нежить. Отакі дива в дитинстві.

За словами письменниці Оксани Забужко, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі».  Жила в  Луцьку  до 8 років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. Безперечно як говорить письменниця , вона татова доця. З п’яти років твердо знала, що поза домом, з чужими, треба мовчати або говорити не те, що думаєш. 

Дитячі вірші почала писати у п’ятирічному віці і їх охоче друкували якийсь час у періодиці. Дитинство у кожного своє .

до 14 років  Сергій Жадан жив під Старобільськом, Луганської області. Його дитинство припало на кінець 1970-х — початок 1980-х років Про своє дитинство він говорить: «У дитячих бажань і мрій дуже широкий спектр. Зранку хочеш іграшку, а ввечері — космічну ракету. Ясна річ, ракети в мене не було. А у всьому іншому батьки мене не обділяли, хоча й «балуваним» я теж не був. У сім’ї все було спокійно, я не пам’ятаю жодного травматичного досвіду. Книги мені завжди і купували, і дарували, і діставали, — адже в радянські часи їх ще й треба було роздобути. 

«Природа-душа Всесвіту» (Всеукраїнський день довкілля)

 

Традиційно щороку в квітні відзначаються День довкілля та День Землі. Завдяки широкій підтримці громадських організацій, представників органів влади, небайдужих громадян ці свята стали днями активних практичних дій на захист навколишнього середовища. Це є доказом того, що українське суспільство виявляє зацікавленість до розв’язання екологічних проблем та дбає про забезпечення права громадян на безпечне довкілля.

Бібліотека філіал № 12 вважає, що  сьогодні, більше нiж коли-небудь, збереження життя на Землі вимагає від нас почуття загальної відповідальності.

Інформхвилинка «Пролісок - клаптик неба»( до Міжнародного дня проліска - 19 квітня)

 

Вперше це свято почали відзначати в Англії в 1984 роц. Квітка квітне від січня до квітня – все залежить від клімату тої чи іншої країни. Але її поява – це символ настання весни. Чому саме квітень? Просто саме у квітні в країні-засновниці свята в цю пору квітнуть підсніжники. Красиве й символічне свято відтоді почало відзначатися в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Бібліотека №12 пропонує вам інформхвилинку про цей весняний первоцвіт. Наша земля спостерігала цвітіння підсніжників ще в лютому-березні. Теплий клімат, а сьогодні – по-літньому жаркий період, дає нам можливість у цей день лише згадати про цю прекрасну квітку.

Ангели ночі

 

17 квітня проводиться День кажана. Деякі види кажанів знаходяться на межі зникнення. Кажани визнані природоохоронними організаціями Європи вразливою групою тварин, яка потребує охорони. В Україні кажани майже у повному складі включені до Червоної книги (2009). Бібліотека – філіал №12 пропонує публікацію "Ангели ночі". Хто ж такі кажани? Чому з ними пов'язано стільки легенд?

"Хто часто сміється – тому добре живеться"

 

Щорічно 14 квітня відзначається досить нетипове й поки що маловідоме свято – Міжнародний день раптового сміху. Бібліотека – філіал №12 пропонує публікацію "Хто часто сміється – тому добре живеться".Це свято вигадав оратор та письменник Іззі Гезелл у 1997 році.

 Основна мета даного свята - це нагадати людям, що сміятися треба кожен день. Часто, для того щоб відчути себе більш здоровим, достатньо просто посміятися.

Сміх, так само важливий, як і дихання. Він володіє магічними властивостями: піднімає настрій, знімає стрес, захищає від депресії, підвищує впевненість у собі, вселяє оптимізм, зміцнює здоров'я і імунну систему, послаблює опір змінам і покращує всі ваші відносини з оточуючими. Сміх - це найкращі ліки від усіх хвороб, які значно подовжують наше життя (17 хвилин сміху на день збільшують тривалість життя на один день)!

Коли в останній раз ви дозволяли собі голосно сміятися публічно? Що ж, будьте готові зробити це сьогодні!

Година інформації «Юрій Кондратюк – геній під чужим іменем» (до Міжнародного дня космонавтики)

        

Є  люди, які своїм талантом випереджають людство на століття.

До таких  геніїв належав й наш земляк Юрій Кондратюк. 

Наша бібліотека №12  запрошує вас  згадати цю визначну особистість.

Він народився як Олександр Гнатович Шаргей 1897 року в Полтаві. Тут закінчив зі срібною медаллю гімназію, звідси поїхав вчитися до Петроградського політехнічного інституту. Але провчився заледве місяць – студента-першокурсника було мобілізовано на фронт Першої світової війни. Після війни вже не Олександр Шаргей, а Юрій Кондратюк працював спочатку на залізниці, потім механіком елеватора. Йому довелося таємно змінити прізвище. Сталося так, що вир війни закинув юнака на Південь, де він якийсь час прослужив прапорщиком у денікінській армії. Якби після перемоги більшовиків «білого офіцера» викрили, йому б загрожувала смерть. А жив юнак – серед крові та хаосу, революцій та воєн – космосом. Він захопився ідеєю польотів у космос ще навчаючись у гімназії. У це важко повірити, але ще в 1914 році, не маючи закінченої середньої освіти, гімназист-старшокласник серйозно опрацьовував способи прориву людства у міжпланетний простір. Не припиняв своїх розробок він й на війні.

"Пам'ятники птахам"

 

"Пам'ятники птахам"

Люди з давніх - давен шанобливо ставилися до пернатих друзів, та непосидючих помічників - птахів, але мало хто знає, що людина  їм ще й встановлювала пам'ятник. Пам'ятники так просто не зводяться, за ними завжди стоїть якась історія чи подія. Бібліотека – філіал №12 пропонує вашій увазі публікацію "Пам'ятники птахам". Та ознайомитися,  що ж такого корисного зробили ці маленькі пернаті друзі, що люди увічнюють їх у бронзі та камені? 

"Найрідкісніші тварини"

 

Діяльність людини та її недбале втручання в природні екосистеми стали причиною загибелі тисяч видів тварин по всьому світу. Деякі види настільки нечисленні, що незабаром можуть залишитися лише у спогадах чи стануть опудалами в музеях. Бібліотека - філіал №12 пропонує публікацію про незвичайних  тварин, що населяють наш світ.

Здоров’я в твоїх руках (Всесвітній день здоров’я)

             

 Здоров’я – це сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основною її довголіття та необхідною умовою здійснення творчих планів, високої працездатності, створення сім’ї, народження й виховання дітей. Тому наша бібліотека філія №12 вирішила розкрити таку важливу тему - Здоров’я. Адже  недарма кажуть: "Тільки тоді ціну здоров'ю взнаєш, як його втратиш".

Перегляд літератури «Книжки читай — успіху досягай!». Всеукраїнський тиждень дитячого читання – 2021

 

  Саме на початку квітня  щороку проходить  Всеукраїнський  тиждень дитячого читання. Наша бібліотека завжди захоплює своїх самих маленьких читачів цікавинками різних видавництв, оскільки в майбутньому ми розуміємо, що вони виростуть і стануть постійними дорослими читачами.

Існує чимало цікавих видавництв в Україні . А саме : А-ба-ба-га-ла-ма-га, Видавництво Старого Лева, Білка, Зелений Пес, Vivat  та інші.І саме бібліотеки  є  центром промоції  літератури від читачів до видавців. До першої десятки за кількістю назв виданних  книг  потрапило відоме видавництво «АБА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

2 квітня- День кінолога в Україні

Всі ми з дитинства знаємо, що собака - друг людини, вірний, відданий, незмінний, на все  своє собаче життя. І любить вона свого господаря завжди і всякого, і він для неї самий- самий. І зараз, у наш час дефіциту спілкування, ми як ніколи, потребуємо такого безоглядного обожнювання.

Собака приносить величезну користь здоров'ю свого господаря. Всі ми  працівники бібліотеки філії №12  та  міські жителі - знаємо, що дуже корисно частіше бувати на повітрі, гуляти, дихати, рухатися.

Приручення собак почалось багато тисячоліть тому. Спостерігаючи за цими «домашніми вовками», їхні господарі почали помічати певні особливості організму тварин.

Інформ хвилинка «Миріться! Не сваріться!» (до Міжнародного Дня примирення близьких людей)

 

У квітні місяці є багато різних свят. Й офіційних й просто незвичайних та цікавих. Одне з них – День примирення. Бібілотека №12 запрошує всіх на веселу інформ хвилинку – «Миріться! Не сваріться!».

          Сучасна людина зі всіма її серйозними та надуманими проблемами – істота чуттєва та ранима. Образити її може будь-яка істота з такою ж «високою» думкою про себе. Дуже часто непорозуміння може посварити нас з найближчими людьми. А що вже говорити про серйозні розбіжності у поглядах? Політика, спорт, медицина, виховання дітей – це питання, у яких «розбираються» всі. І кожен має свою, іноді дуже оригінальну думку. Діалог переростає в непорозуміння, а потім – образи, тверезі роздуми про ситуацію, розкаяння, ну й пошук шляхів примирення. Що ж робити? Найкраще не сваритися, нажаль таке ще нікому не вдавалося!

Година інформації «Чарівна казка мережива»

Мабуть  не  має  такої дівчини чи  жінки, що  була  б  байдужою  до  красивого та ніжного мережива.До таких жінок відноситься і наш жіночий колектив бібліотеки філії №12.До таких жінок відноситься і наш жіночий колектив бібліотеки філії №12. Мереживо, мереживо  - ніжне й  невагоме переплетіння  тонкої пряжі, що нагадує  снігове покривало... А  знаєте, що  серед незвичних свят є й свято мережива. Отож наша  бібліотека  запрошує  всіх небайдужих  до прекрасного витвору рук  людських на  годину  інформації «Чарівна  казка  мережива». До речі,  свято це  відмічають  першого квітня.

Чи відомо  вам, що колись, у давні часи, мереживо було дуже  дорогим задоволенням. І навіть багаті жінки не завжди могли дозволити собі його. Красиве дороге мереживо (плетене вручну) – це був показник статусу, багатства.

          Історія мережива налічує понад 600 років. Чим тонше мереживо,тим

воно було  дорожче. Навіть королі  не залишали поза увагою виробництво

мережива. Французьський король Карл V видав указ про  відкриття шкіл пле-

тіння мережива для дівчаток при монастирях.