Публікація "Погляд в минуле"(штрихи до портрета Лесі Українки)

 

   

 Добігає кінця 2021 рік, рік 150-річчя від дня народження нашої видатної поетеси Лесі Українки. За майже цілий рік про творчість, та талановитість Лесі писалося і говорилося багато хороших і красивих слів. Багато сказано і про саму Лесю. Здавалося, що і таємниць більше немає. Згадаймо хоча б книгу Соломії Павличко. А дивишся на її фотопортрет – і розумієш – нині не знаємо ми Лесі, вона справжня аристократка по духу: уміє тримати дистанцію. Немов каже: "Знаєте мої вірші, а не мене". Бібліотека №12 пропонує вашій увазі невелику публікацію, що доповнює деякі штрихи до портрета Лесі Українки.

Отже, Леся, яку ми знаємо і не знаємо. Лариса (Леся) Косач була надзвичайно
талановитою дитиною. Таких, як вона називають зараз «діти індиго». Знаменитий вірш "Надія" (1880 р.) написала дев'яти річна дівчинка. Аж не віриться

З п'яти років грала на роялі, мала абсолютний музикальний слух. Знала сім мов. Не вчилася в гімназії, проте мала енциклопедичні знання з багатьох предметів.
           Хвора тендітна дівчинка, а потім жінка. Печальні прозоро-бездонні очі, красиво окреслені уста, гірка посмішка… А Леся ж жила на зламі епох: "модерн" у мистецтві та літературі, літературні вечори, курорти, перші трамваї, жінки отримали можливість здобувати вищу освіту. Леся не була чужою в "хорошому" товаристві. Вміла триматися, була рівною серед рівних. Це давалося завдяки й хорошій освіті, і гарним манерам та і чималеньким статкам тата – дійсного статського радника.

 Мала бездоганний смак, зналася на моді. Зверніть увагу на її фото: за кращими правилами смаку – нічого зайвого. Надавала перевагу мінімалізму в моді. Носила корсети, блузки, оздоблені мереживом, спідниці, любила маленькі "в талію" жакети. Любила вишиванки. Носила капелюшки, бант довкола шиї, декілька разків намиста, особливо любила біле намисто, так звані «баламути», брошка, сумочка, тонкий ремінець на талії. А які руки були в Лесі! На світлинах завжди видно тільки праву, здорову руку. Це рука музиканта: довгі, витончені пальці, кисть прекрасно виліплена природою. На лівій, мереживна мітенка (обрізана рукавичка без пальців). Як би ж то не хвороба…

"Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, що ви всі зрадливі…"
          Леся уміла вибирати друзів. Не пробачала зради. Згадати хоча б випадок з художником Іваном Трушем. Намалював портрет поетеси, вона просила не продавати – продав. Хоча портрет прекрасний, незвичайний! Вражає і зараз.
Дівчина сама вибирала кавалерів. Це були достойні юнаки, із тих, хто ще
"не перегорів", так казала сама Леся. І Славинський, і Квітка, і Мержинський і
Гамбарашвілі – і розумні, і талановиті – рівного їй не було!
"Хто зрікся всього, а себе не зрікся, - не любить той…"

           Ніщо людське не було чужим Лесі. Любила апельсини та ожинове морозиво. Взагалі дуже любила різні південні фрукти. І любила море. Воно таке ж бурхливе і непередбачуване, як і сама Леся…

             В народі кажуть, що якщо дівчина схожа на батька – буде щаслива. Леся Українка була дуже схожа на тата. Чи була щасливою Леся ? Попри всі життєві
негаразди? Мабуть, що була. Думається, що на гамлетівське: "Бути чи не бути?", Леся Українка однозначно відповіла б: "Бути!" І ми зараз можемо додати: "Була і буде! Бо мала в серці те, що не вмирає!".