Микола Вінграновський — письменник, актор, сценарист, кінорежисер — постать феноменальна і багатогранна в українській культурі. Він прийшов у поезію так, як приходять великі майстри, а його перші публікації ознаменували народження видатного українського митця . Бібліотека №12 запрошує всіх, хто любить українське слово, згадати цього великого майстра.
Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада
1936 року у селі Богопіль, нині м. Первомайськ Миколаївської області, у простій
селянській родині. У 1943 році Микола пішов до румунської початкової школи в с.
Кумарях. Закінчивши у 1955 р. Первомайську середню школу, вступив до Київського
інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторське
відділення, адже з дитинства мріяв стати артистом.
У той час в Києві перебував О. Довженко, якому дозволили
сформувати власний курс у кіноакадемії. Через два тижні після початку навчання
відомий режисер прослухав Вінграновського і забрав його із собою на подальше
навчання у Всесоюзний державний інститут кінематографі
Під час навчання Микола Вінграновський став не тільки найкращим учнем Довженка як режисер та актор, знявши кілька документальних та художніх робіт, а й ще студентом почав кінокар'єру, зігравши головну роль у фільмі метра “Повість полум'яних літ”. На Каннському кінофестивалі у 1961 році ця кінокартина була відзначена премією за режисуру, а актор — золотою медаллю за кращу чоловічу роль. Також фільм отримав призи на Міжнародному фестивалі у Венеції, Лондоні, Лос-Анджелесі. Зарубіжна преса називала стрічку грандіозною епопеєю Другої світової війни
Стрімко і тріумфально ввійшов Микола Вінграновський в
літературу, уже першими кроками засвідчивши свою оригінальність, новаторство,
щирий талант. Він одразу був визнаний метром серед свого покоління, його талант
вплинув на формування ровесників і молодших поетів.
А справжня слава прийшла 7 квітня 1961 року,
коли вийшла “Літературна газета” із заголовком на всю четверту сторінку:
“Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої”. Фото красивого
інтелігентного юнака і 15 віршів, що відтоді так і лишилися яскравими перлинами
української поезії. Наступного року ця книжка вийшла у світ під назвою “Атомні
прелюди”. Вона вражала масштабністю поетичної думки та силою уяви.
Вінграновський паралельно з поетичними творами, активною
режисерською та акторською діяльністю писав і прозу. Це — повісті “Первінка”,
“Сіроманець” (1977), “У глибині дощів” (1985); роман “Северин Наливайко”
(1996); історичний нарис “Чотирнадцять столиць України” (2002) тощо.
На початку 1960-х років у журналі “Ранок” з'явилися
оповідання “Бинь-бинь-бинь” і “Чорти”. Тоді ж були надруковані і його перші
вірші для малят, які ввійшли в окрему збірку “Андрійко-говорійко”. Дитяча проза
письменника, як і його поезія для дітей, є одним з найвагоміших здобутків
української дитячої літератури другої половини ХХ століття. Адже саме за збірки
творів для дітей “Літній ранок”, “Літній вечір”, “Ластівка біля вікна”, “На
добраніч” Вінграновський був удостоєний Державної премії ім. Т. Шевченка
(1984).
Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому
вдавалися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії... І в усьому
він залишався, насамперед, ліриком. Він умів бачити красу у всьому, навіть
найзвичайнісінькі картини під його чаклунським пером невідворотно причаровують
читача. Його книги читаються “на одному диханні”
Микола Степанович був людиною сердечною та щирою.
Сучасники згадують, що Вінграновський магічно читав вірші й умів плакати над
чужими віршами. Він взагалі не соромився наївності. Навіть його гордість була
трохи наївна. Він казав: “Ми з Шевченком — неперекладні поети!”. Талановитий
український митець прожив яскраве та повне творчості життя.
«Ні!
Цей народ із крові і землі
Я
не віддам нікому і нізащо!
Він
мій, він я, він — світ в моїм чолі,
Тому життя його і ймення не пропащі».
Немає коментарів:
Дописати коментар