"Не вмерли герої, а вічно живі"29 січня в Україні відзначають День вшанування пам’яті Героїв Крут.

"Пам'яті тридцяти

…Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. -

На Аскольдовій могилі поховали їх."

Павло Тичина

Працівники бібліотеки – філіалу №12 пропонують публікацію до Дня пам'яті Героїв Крут.

Крути – невелика залізнична станція між Бахмачем і Ніжином. Після революційних подій у Росії в 1918 році в Україні почалася громадянська війна. На Київ почали наступ більшовицькі війська. Проти більшовицької армії, яка включала понад шість тисяч матросів і червоногвардійців, виступила сотня 1 Військової школи ім. Б. Хмельницького та сотня Помічного студентського куреня. У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова довелося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.               

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест – Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність… 

27 юнаків (ще зовсім діти!!!), які потрапили після бою в полон до більшовиків і безжально були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш "Пам'яті тридцяти"

Ось як описує ці події  колишній голова Генерального секретаріату ЦР Дмитро Дорошенко: "Коли з боку Бахмача і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі ані єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидкуруч загін зі студентів і гімназистів старших класів і кинули їх – буквально на забій – назустріч прекрасно озброєним і численним силам більшовиків. 

Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на "позиції". В той час, коли хлопці (які у більшості не тримали ніколи в руках рушниці) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, що насувалися, начальство їх, група офіцерів, залишилася в потягу і влаштувала тут пиятику у вагонах: більшовики без зусиль розбили загін молоді і погнали його до станції. Побачивши небезпеку, ті, що знаходилися в потягу, поспішили дати сигнал до від'їзду, не залишившись ні на хвилину, щоб захопити з собою когось із тих, хто біг… Шлях  на Київ був тепер абсолютно відкритий".

 Подвиг студентів-крутян став символом мужності та беззастережної любові до власної Батьківщини. За часів радянської влади, про бій під Крутами забули на довгих 70 років, до отримання Україною незалежності. Тільки в останні роки історики почали активно вивчати наявні матеріали. І хоча зараз виникає більше питань, ніж відповідей, незмінним залишається один факт: битва під Крутами – одна з визначних сторінок історії України, яку ми маємо пам’ятати.