« Усміхнені вуста, і очі, як волошки»(косметичні засоби давніх українок)Міні-проект «Добрі звичаї нашого народу»

 

Косметика – це вічне мистецтво (старше за живопис та музику), яке знаходиться в постійному розвитку. Але суть залишається непорушною – жінка породжена для того, щоб бути прекрасною, хоча б такою, як наші українки…Про красу українських жінок можна говорити вічно. Так само, як дивитися на вогонь та воду. Бібліотека-філія №121 продовжує свій міні-проект з етнографії та запрошує всіх небайдужих  почитати цю публікацію.

Ще 200 років тому наші предки дотримувалися суворих правил щодо особистої гігієни. Митися і чесати волосся можна було у визначені дні. Заміжнім жінкам, на відміну від дівчат, чепуритися було негоже.

Основними ознаками дівочої краси були біла шкіра та рум’янець. Вірили, що здоровий колір обличчя можна отримати, якщо умиватися водою, в якій настоювали  квіти проліска, ромашки, шипшини. Рум’янець наводили калиною або ж намазувати "лице оливою з паприкою, воно на холоді пече й лице рум’яніє"

 А ще буряк замінював рум’яна. Його чистили й нарізали тонкими смужками, просушували в печі до стану, коли вони стануть зовсім сухими і крихкими. Після того натирали до порошкоподібного стану й підфарбовували щоки. .Рудих в українській культурі вважали негарними.  Тому, якщо на обличчі було багато ластовиння, дівчина забілювала його сметаною. Для того, щоб відбілити обличчя, українки натирали обличчя пудрою з вівсянки.

Малина, вишня, смородина на губах – до чого тільки не вдавалися наші прабабусі, щоб надати вустам яскравого кольору.

Чорні брови, як ще один необхідний атрибут краси, могли підмальовувати вуглинками з печі. А блиском для губ слугував жир, він же захищав від   холоду.

Неприємні запахи тіла мали блокувати запашні трави.  Ну не було тоді ще  дезодорантів! Дівчата обтикуються цвітами, в пазуху кладуть м’яту, щоб від них линули приємні пахощі… Також чи не повсюдно по Україні вірили в особливі властивості любистку. Любисток використовується дівчатами як засіб для збудження до себе симпатії молодих людей. Любисток дівчата носили під пахвою, вважаючи, що через це швидше сподобаються чоловікам !

Ознакою  дівочої привабливості була довга, товста коса. Українці вірили, що у волоссі зосереджується життєва сила. Навколо волосся існувало безліч забобонів і метафізичних прикмет: його не можна було мити у «пісні» дні – середу та п’ятницю, розчісувати не бажано в п’ятницю та неділю, до сходу та після заходу сонця. Коли бачиш старі фотографії українок з їхніми об'ємними косами, починаєш  аж заздрити: дала ж природа таке багатство!

А мити  косу треба в любистку та кропиві. Навіть зараз таке миття дає прекрасний результат!  Волосся блищить, аж переливається! Спробуйте – не пошкодуєте! Світловолосі ж  споліскували волосся ромашкою. Для густоти  ж волосся мили коренем лопуха, що давало відмінний результат.

Деякі з тих старовинних підручних засобів настільки вдалі, що й зараз, серед нинішнього різноманіття, цілком заслуговують на нашу увагу.

Отож, часто нове – це призабуте  старе. Вивчаймо, пам’ятаймо, бо ж ми українці!