Публікація «Сковорода веде нас за собою»

 

“Світ ловив мене, та не піймав”

Григорій Сковорода

             

 Рік 2022 – особливий рік, 300 – річчя  видатного поета і філософа,   нашого земляка  Григорія Савича Сковороди. Постать  Сковороди  найяскравіша, а за великим рахунком, така єдина, що її видно з усіх горизонтів. Бібліотека №12 пропонує вашій увазі публікацію присвячену цій видатній  людині.                      

Григорій Савич Сковорода, в українській культурі – одна з найпомітніших особистостей, його творчість із плином часу дедалі більше вабить до себе нові покоління. Він дивував сучасників різнобічними талантами, енциклопедичними знаннями, відповідністю духовних прагнень своїм вчинкам, його творчість поправу є надбанням не тільки української, а й світової культури.

       Твори Сковороди – це серйозні роздуми над сенсом і сутністю життя, над взаєминами між людьми, між людиною й природою.

                        

       Життя філософа було взірцем не тільки для його сучасників: багато чого можемо в нього навчитися і ми, бо ж такі риси, як сміливість думки, непохитність ідеалів, вірність своїм переконанням, душевна щедрість, жадоба знань завжди спонукали людину до самовдосконалення. Поет І. Драч писав: “Сковорода був духовним мечем своєї доби”.

                                    

        Світ у розумінні Сковороди – це спосіб життя тогочасного суспільства, принцип стосунків між людьми. Безтурботне життя, обжерливість, розкіш – усе це слабкості людської вдачі,  що прирікає людину на нещастя. Таким чином, світ у нього асоціювався з нещастям, з недолею.

Григорій Савич цінував відвертість, скромність, свободу, він часто повторював, що щастя – у пізнанні  себе, своїх нахилів, здібностей. Учення про “сродну працю” тісно пов’язане з його розумінням життя як театрального дійства, де кожен виконує свою роль, і, щоб добре зіграти, треба  вибрати таку роль, що  відповідає його можливостям, бо від цього залежить щастя людини. А щастя – це головне до чого прагне людина, і філософ, як справжній мудрець, це прекрасно розумів.                                  

Пошуки відповіді на запитання “У чому щастя?” відбилися і в поезіях Сковороди: «Щастя, де ти живеш? Горлиці, скажіть! В полі вівці пасеш? Голуби, сповістіть!…»

           Залишив Сковорода заповіт і нам. Які слова, вчитайтеся : “Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами… Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою”. Зі Сковородою неможливо не погодитися, бо він був справжнім лицарем духовності, її співцем. Поет і філософ вірив, що слово його впаде на «благодатну ниву», і народ український почує і повірить у силу Слова, зрозуміє,  що  щастя його в свободі йти власним шляхом.  Власне кажучи, так і сталося, як колись мріяв Сковорода. В України свій, власний вистражданий путь, « з якого нас ніхто не зверне, а поряд з ним  - ім’я Сковороди!»  Вороги розгромили музей поета на Харківщині, а пам’ятник, що символічно, стоїть. Стоїть і буде стояти, а ворогам не знищити Україну, не знищити наш народ, нашого Сковороду.