Інформ-хвилинка «Без них життя було б прісне» (Про спеціі)

 

Так чи інакше, а спеції, як смакові приправи, були відомі людству десятки тисяч років. У кожного народу вони були свої. У слов’ян – простіші. Ті, що росли в полі чи на луках. Це і дикий часник, хрін, чебрець, м’ята, кріп, цибуля. Велике переселення народів й відкриття нових земель зробило можливим наблизити не тільки нові землі, але й нові незвідані спеції, відчути нові смаки та аромати. Сьогодні вашій увазі ми пропонуємо «спец-огляд» - Інформ-хвилинку про найпоширеніші спеції.Спеції в давнину вважали цілющими засобами від хвороб, бо деякі з них мали лікувальні властивості. Вони привезені з заморських країн цінувалися іноді на вагу золота. Спецій дуже багато, але ми ж насправді не пишемо кулінарну книгу про них, а лише зупинимося на найпоширеніших.

Чорний перець – найдавніша спеція на землі. Родом з Малабарських островів (це в Індії). Європейці знали про нього ще в античні часи. Чорний перець був на вагу золота, ним платили податки, використовували як міру ваги, розплачувалися з завойовниками. Саме за чорним перцем поплив Колумб до Індії, а попав в Америку. Як би оці ароматні чорні горошинки – то мабуть й Америку не відкрили б ! Це звичайно жарт. А перець зараз це звичайна, всім відома приправа: й в м'ясо, й в маринади, й навіть в шоколад. 

Кругом його додають:

Червоний перець – батьківщина його Мексика й Гватемала. Ацтеки та Майя в давнину використовували його замість солі (вона була їм мало відома). Червоний перець до Європи завіз лікар Колумба, як лікарську рослину, що з часом потрапила на кухню, в їжу – й задравши свій «червоний ніс» перець пішов мандрувати світом. Він насправді додає не тільки гостроти страві, але й має антисептичні властивості.

Та годі про гірке. Цю спецію знають усі: тістечка, торти вся випічка не обходиться без неї. Це ваніль. Тонкі палички-стрючки орхідеї сорту Vanilla planifolia. Які рідко можна знайти на риках, бо її ціна досить велика. Один стрючечок коштує до п’яти доларів США. 

Слідом йде кориця, яка теж є улюбленою приправою кондитерів. Кориця – природний антисептик, має протимікробну дію, регулює рівень цукру в крові. Ці тонкі коричневі трубочки знає кожен, хто займається випічкою. Батьківщина її Індія й Шрі-Ланка. Але є й кузина спеції – касія. Вона її заміняє на ринку спецій, трубочки її товщі, жовті, сильно пахнуть, вирощують її й в нас, до того ж вона набагато дешевша. 

Ну й ще одна спеція без якої ми не мислимо своєї кулінарії – лавровий лист.

Не дарма ж кажуть, що він благородний й вічно зелений. Не будеш тут вічно зеленим, бо живе дерево аж до 400 років. Листя використовували й як ліки, як приправу, як нагороди переможцям Олімпійських ігор. Та й ми з вами кладемо ці ароматні листочки в супи, борщі, м'ясо, рибу, плов, маринад[П1] . Й не думаємо, що якихось 600 років тому вони були на вагу золота.

Ну й щоб не було дуже солодко наостанок – цибуля. Мабуть у нас вона була практично завжди й дика й на городі. Вона згадується навіть у Біблії. Люди її вживали вже п’ять тисяч років тому. Під час христових походів слава цибулі була такою, що її вживали й лицарі й королі. На Сході вона була мало відома. До речі, 1250 році французи вимінювали у сарацинів своїх полонених, саме за цибулю. За людину давали вісім цибулин! Без неї (цибулі) неможливо приготувати практично нічого. Вона як червона так і була поряд з нами на кулінарному столі додає присмаків й ароматів нашій їжі. Як змінилися часи! Всі спеції більш-менш доступні нам й звичні. Готуючи страву на кухні, додаючи приправи, згадаймо, що за кожною, навіть найзвичайнішою, стоїть цікава, іноді не проста історія.

---

 [