Етнографічна гойдалка «Народні ігри – іскра гарного настрою»

          Хитра ж оця штука, народна гра! Думали такі собі пустощі, коли нема чого робити. А вона, ота забава — мистецтво. Гра має свій погляд на людину, батьківщину, добро і зло. За допомогою гри  ми дітьми входимо в життя,  вчимо-ся дружити, захищати те, що нам любе, зневажати кривдників. Діти граючи живуть, і живучи грають. Бібліотека №12 знову запрошує на свої етнографічні студії всіх небайдужих до народної творчості.

                   В східній частині України, де багато відкритого простору на вулиці, на лузі, у полі, поширеними були ігри з розмашистими, широкими рухами: метання палиць і м'ячів, вибивання палицею м'яча, біг наввипередки і таке інше. На західній частині України більш широке поширення отримали ігри на стійкість і рівновагу, включаючи перетягування, стрибки, метання гострих предметів в ціль наприклад: «Забивання топірця», «Перетяжка», «Бука тягнути». Поряд з цим у всіх українських іграх є багато спільного. Україна — споконвічний край хліборобів, і тут багато ігор, самі назви яких свідчать про це: «Мак», «Огірочки», «Просо», «Гречка», «Баштан» і ін. В іграх відображаються характерні рухи або звички типових для України птахів і звірів «Ворона», «Перепілочка», «Свиня», «Козлик», «Кривенька качечка», «Гуси», «Бджоли» і ін. Природні явища:  «Метелиця», «Шум», «Дощ». У змісті та назвах ігор відбилася й людська праця —   «Забивання топірця», «Коваль», «Млин», «Печу, печу хлібчик», «Стук, стук молоточок» і ін.), історичних  подій: «Взяття фортеці», «Війна», «Стрілець», «Цариця», «Король», «Золото ховати», «Пан», «Піп», «Кума», «Козаки-розбійники».                                      

Багато українських ігор названі  на основні дій в них. Це і  «Вивертень», «Шкандибки», «Крутілка». Для більшості інших ігор характерні поєднання різних рухів: лову і вивертання, бігу та метання м'яча або палиці, удару палицею по м'ячу. Грали на вулиці, вигоні, лузі або в полі, де пасли худобу. Інструментами часто служили підручні матеріали: ціпки, каміння, кістки. Деякі ігри звичайно вимагали  якихось предметів, але їх теж виготовляли з того, що було під рукою (наприклад, м’ячі з вовни чи ганчір’я).

Незалежно від того, де саме в світі людина живе, або в який період часу, існують деякі ігри, які існували, здається, завжди. Зайдіть до парку або на дитячий майданчик. Відразу  миттєво побачите приклади улюблених розваг: активні ігри, що не потребують спеціальних інструментів, такі як в квача або хованки.  Ці ігри насправді не являють собою нічого нового: вони виросли з століть традиційних ігор, в які бавилися ще наші предки. Кожна гра, кожна забава має своє призначення. Недарма ж прекрасний педагог  Сухомлинський  говорив, «що гра —  це іскра, що засвічує вогник допитливості».

     

    На жаль,  багато народних ігор  втрачено. Але гра — це не просто забава, в ній — мудрість народу. Тому нам всім потрібно по крупинці збирати цей безцінний скарб, щоб разом скласти веселу азбуку-гру дитинства.