Упродовж
століть рослинний і тваринний світ забезпечують сталість та продуктивність
екологічного різноманіття.Відіграють
важливу роль у функціонуванні природних систем .
Біологічне
різноманіття є основою для життя та основних послуг, що надаються екосистемами.
Біорізноманіття підтримує добробут людей та сталий розвиток у всіх сферах
діяльності, у тому числі в галузях економіки, таких як сільське та лісове
господарство, рибальство та інших.
Кожен біологічний вид є невід’ємною
частиною екосистеми Землі й зникнення хоча б одного з них призводить до
незворотних процесів у природі.
Біорізноманіття планети вже давно
знаходиться під загрозою збіднення та зникнення. Всупереч поширеній думці, ця
проблема актуальна не лише у далеких тропіках, а й у нашій країні. Втрати його
можуть призвести до незворотних наслідків не тільки для екосистем, а і для
самих нас. Внаслідок дії негативних антропогенних факторів все більша кількість
видів тварин і рослин в Україні опиняються під загрозою зникнення. До першого
видання Червоної книги України (1980) було занесено 151 вид рослин і 85 видів
тварин. До другого видання (тваринний світ — 1994 р., рослинний світ — 1996 р.)
внесено вже 541 вид рослин і грибів та 382 види тварин. Останнє видання
Червоної книги України (2009) містить 826 видів флори і 542 види фауни.
Щороку в світі відзначається Міжнародний день біологічного різноманіття – чудова
можливість ще раз згадати про необхідність збереження біорізноманіття
екосистем. Маємо об’єднати зусилля, аби зберегти природну красу! Для цьогоми повинні навчитися раціонально використовувати
блага, що дає нам матінка Земля і усвідомити відповідальність кожного!
Цінуймо дорогоцінну нашу спадщину! Цінуймо
для себе і прийдешніх поколінь!
Гармонія з природою – це гармонія з собою.
Бережімо природу, частинкою якої ми є!
Цього року 29 червня минає 120 років від дня
народження відомого французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері, автора
знаменитої історії про маленького принца. В книгах французького автора, як і в
житті, тісно переплітаються любов, ностальгія за дитинством та безліч інших
почуттів і переживань, глибоких та особистих.
Антуан де Сент-Экзюпері народився у
старовинній прованській аристократичній багатодітній родині . Батько помер, коли Антуану було 4
роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.
Хлопчика багато хто вважав некрасивим – при його зростанні і високому атлетичному
складенні, у нього були неправильні риси обличчя і кирпатий ніс, за який
однолітки дражнили його ‘звіздарем'. Але мати називала сина ‘король — сонце' за
його рідкісну доброту, веселий незлобивий характер і любов до природи.
За сімейною традицією, Антуаннавчався в ліонській Школі Братів-християн,
потім у католицьких коледжі єзуїтів у Manse і в Швейцарії. У 12 років Антуан
вперше піднявся в повітря на літаку, проте не мріяв про польоти, а більше про море. У 1921 році Сент-Екзюпері призвали в
армію де він записався в винищувальний
полк.В арміївін несподівано відчув, що авіація – це його справжнє
покликання. Сент-Екзюпері отримує кваліфікацію військового пілота. У 1921 році,
після закінчення офіцерських курсів, він стає молодшим лейтенантом. Військову
службу Антуан закінчує вже у Франції. В цей час він закохується в багату
красуню Луїзу де Вільморен. Проте дівчина не брала Сент-Екзюпері всерйоз. У
1929 році Сент-Екзюпері повертається у Францію. Він вступає на Вищі курси
військово-морської авіації і пропонує свій рукопис видавцям. ‘Південний
поштовий', опублікований в кінці 1929 року, зробив свого автора знаменитим і
багатим.
У грудні 1935 року Сент-Екзюпері на власному літаку Симун намагається
поставити рекорд дальності перельоту Париж – Сайгон, але терпить аварію над
Лівійською пустелею. Через три дні Сент-Екзюпері і механіка Прево врятували
бедуїни, а під враженням аварії був написаний знаменитий "Маленький
принц'.
Свій останній виліт Антуан скоїв 31
липня 1944 року. Доля літака і великого письменника залишалася невідомою до
1988 року, коли поблизу Марселя був виявлений браслет з ім'ям льотчика і його
дружини. Залишки літака були підняті в 2003 році, але їх дослідження не дало
відповіді на питання про те, як саме загинув Антуан де Сент-Екзюпері.
Найкращі цитати Антуана де Сент-Экзюпері, які потрібно
пам'ятати завжди :
-Я боюся стати таким,
як дорослі, котрі нічим не цікавляться, окрім цифр.
-Всі дорослі спочатку
були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає.
-Добре бачить лише серце!
Найголовнішого очима не побачиш.
-Справжнє кохання
починається там, де нічого не чекають взамін.
-Душі не старіють,
вони або народжуються старими, або залишаються юними назавжди.
-Якщо ти любиш без
надії на взаємність, мовчи про свою любов. У тиші вона зробиться плодоносної.
-Розлука навчить тебе
любити по-справжньому.
-Життя навчило нас
тому, що любов полягає не в тому, щоб не відривати один від одного очей, а в
тому, щоб дивитися разом в одному напрямку.
-Ми відповідаємо за
тих, кого приручили.
-Любов - це коли
нічого не соромно, нічого не страшно, розумієте?! Коли тебе не підведуть! Коли
в тебе вірять.
-Старих друзів швидко
не створиш.
-Якщо людина зрадила
когось через тебе, не варто пов'язувати з нею життя, рано чи пізно вона зрадить
тебе через когось.
У рішенні ЮНЕСКО про святкування "Слова" було сказано, що воно
поряд з найвидатнішими творами давніх літератур впливає на всезагальний
літературний процес, закладені в ньому ідеї миру і гуманізму відіграють велику
роль у формуванні світової духовної культури…
Слово о полку Ігоревім - пам'ятка давньоруської літератури,
героїчна поема кінця XII століття з елементами язичницької міфології, в основі
якої лежить сюжет про невдалий похід руських князів на половців, організований
князем Ігорем Святославичем у 1185 році. "Слово" можна внести у перелік
найбільш значущих пам'яток давньої літератури України.
Завданням "Слова о полку Ігоревім" було
об'єднати громадську думку проти чвар князів, зупинити братоубивства і
кровопролиття, затаврувати в громадській думці шкідливі феодальні уявлення,
мобілізувати громадську думку проти пошуків князями особистої слави, особистої
честі і помсти або особистих образ. Таким чином, "Слово" - це дуже
важливий (і досі актуальний) ідейний твір, котрий покликаний згуртувати народ,
об'єднати націю.
Чудова обізнаність
автора у політичній обстановці описуваного ним часу, точність в зображенні
цілого ряду незначних реалій, сам характер авторського ставлення до описуваних
подій - все говорить про те, що "Слово о полку Ігоревім" писалося
незабаром після зображеної у ньому події - походу Ігоря Святославича, князя
Новгорода-Сіверського на половців 1185 року.
Коли писалось "Слово о полку Ігоревім"?
Питання про час написання "Слова о полку
Ігоревім" вирішується дослідниками неоднозначно. Автор веде свою розповідь
«до теперішнього Ігоря», отже, безумовно можна стверджувати, що
"Слово" було написано за життя Ігоря (помер 1202 р). Більшість
дослідників, однак, датують пам'ятку набагато вужчим відрізком часу: з 1185 по
1187 р. Варто розуміти, що«Слово» – не історична ілюстрація, не
літописний фрагмент, а твір художній. Тому навіть декотрі історичні реалії
набувають у ньому символічно-алегоричного звучання і значення. Проте головна
відмінність між літописним оповіданням та «Словом» полягає в тому, що перший
твір – фрагмент із літопису, який здебільшого лаконічно, сухо, педантично
фіксує події, уникаючи їх інтерпретації, авторських оцінок і суджень.
«Слово про Ігорів похід» – твір художній, створений
за логікою і правилами ліро-епічної творчості, тому й має ускладнену композицію,
зачин, ліричні відступи. Інакше кажучи, у «Слові» маємо художньо-літературну
версію історичної події, тому й не збігаються деякі деталі. Автор літописного
оповідання – сумлінний книжник, котрий викладає «дійсну» історію, як вона
збулася реально. При цьому він пам’ятає, що є християнином, отож цитування
Святого Письма, монолог Ігоря, в якому розкривається «гнів божий» за сподіяні
справи, – то цілком пасує до образу благовірного літописця. Автор же «Слова про
Ігорів похід» – язичник, у тексті пам’ятки – жодних посилань на Біблію, а
замість єдиного Господа згадуються язичницькі боги, і навіть Ярославна, жона
Ігорева, постає язичницею, звертаючись у своєму замовлянні-благанні до Сонця,
Вітру, Славутича-Дніпра.
Видно, вже так судилося читачам і дослідникам
«Слова»: доводити те, що не може бути доведеним, адже образ автора «Слова» ми
можемо собі уявити, охарактеризувати, виходячи зі змісту ніхто ніколи не зможе.
Ось у тому й магія «Слова», ось та невтолима спонука знову і знову
заглиблюватися у текст, в епоху «Слова», попутно щось відкривати та осягати – і
все заради того, щоб відкрити та оголосити оте невловиме ім’я автора, означити
або термінами, або емоційними словесами це не збагнене до кінця літературне
диво.
Даний твір є визначний й для нашої Полтави. Адже в
літописі, що розповідає про «Ігорів похід», вперше згадується наше місто.
Є скарби, заховані в землі, а є такі, що
розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління. До таких скарбів
належить вишиванка, як символ
українського народу .Українці вірили, що вишиванка є оберегом від усього
лихого, що може статися в людському житті, і намагалися закодувати в орнаменті
щастя, долю, життя та волю. Вишиванка в Україні завжди відігравала велику роль.
Це наш український фольклор, наш національний оберіг і ідентичність
України.Вишиванка ніколи не була простою одежиною. Вона - символ сім’ї,
культурних цінностей та надбання українського народу протягом століть. Дівчата
готували собі вишиванки як посаг, дарували вишиті сорочки коханому парубку.
Тогочасну українську хату неможливо було представити без чарівної скрині з
вишитими сорочками для господаря та господині. Вишиванки були сімейним скарбом,
а вміння прикрашати сорочки вишивкою – мистецтвом, що передавалося з покоління
в покоління.
Сьогодні вишиванки одягати стало
престижно, стильно, це прояв гордості,
патріотизму та ознака національної приналежності.Щорічно, у
третій четвер травня, українці святкують День вишиванки.
Українські
вишиванки завжди мали свій особливий орнамент та візерунок.Які в свою чергу
мали свої значення.От з деякими основними ми б і хотіли Вас ознайомити.
Українські
вишиванки: орнаменти і що вони означають:
-Квадтрат
на вишиванці-Основні значення: благополуччя, мир, достаток; земне поле.
-Ромб
на вишиванці-Основні значення: союз сонця і землі, плодючість.
-Коло
на вишиванці-Основні значення: символ сонця, божественна енергія,
безперервність буття і вічність.
-Рослинні
мотиви на вишиванці-Основні значення: чистота, процвітання роду та життя.
Калина символізує любов, багатство, красу.
-Гілки
дуба вишивали на чоловічих сорочках як прообраз Перуна – бога блискавки і
грому.
-Виноград
означає сімейне щастя
-Квіти
маку допомагали захиститися від злого ока.
Найпоширеніші
візерунки українських вишиванок:
-Дерево
життя на вишиванці-Основні значення: краса, молодість, оновлення душі і тіла;
безсмертя, відродження після смерті, родючість
-Серце
на вишиванці-Основні значення: символ переважно на весільних сукнях для
щасливого сімейного життя.
-Зорі
на вишиванці-Основні значення: оберіг від зла і негативу, захищає від хвороб і
безсилля.
-Шеврони
на вишиванці-Основні значення:жіноча і чоловіча сутність, дух і матерія.
-Хвилясті
лінії на вишиванці-Основні значення: вода, дощ, плинність часу та еволюція
Всесвіту.
-Хрест
на вишиванці-Основні значення: оберіг від злих духів.
-Повна
рожа, або восьмипроменева зірка на вишиванці-Основні значення: поєднання
жіночого і чоловічого начал, що дає життя усьому.
-Кривий
танець, або безконечник на вишиванці-Основні значення: життєвий шлях, символ
вічного бутя, сили та життєвої енергії.
Особливу увагу під час
вибору вишитого вбрання потрібно приділити й кольорам. Білий, звісно,
символізує чистоту та цноту, червоний є ознакою життєвої сили, зелений –
природи та життя, синій – води та неба. Важається, що традиційна українська вишивка
– це мережка, лиштва, підстелений хрестик, вирізування (поширена на
Полтавщині), низь, заволоч, кольоровий шовк.Оригінальною,
ніжною та легкою є вишивка білим по білому, яка сьогодні набуває все більшої
популярності.Вишивка білими нитками по білій тканині виникла на
Полтавщині, а саме у селищі Решетилівка, і стала візитною карткою нашого краю.
Коли ми вбираємось в вишиванки це не тільки для краси, а ще й для того, щоб
зберегти наш рід. А головне показати всьому світу, що наша країна – Україна, має свою національну культуру, звичаї,
традиції, історію
Ми живемо з Вами на Полтавщині – в краї пісень і легенд, краї письменників і
поетів, краї мислителів і учених, чиї імена перлами сяють в скарбниці світової
мудрості.
Саме
через творчість цих людей прищеплюється любов до рідної землі,
формуваєтьсясвідомість громадянина
через осягнення краси рідного слова . В цій публікації ми познайомимо Вас з
творчістю письменників з різних куточків Полтавщини.
Дехто з нихрос у сусідньому будинку та ходив із нами в один дитячий садок, а зараз –
підкорюють найпрестижніші літературні премії та друкуються у найбільших
виданнях. У цьому матеріалі говоритимемо про полтавців, книги яких можна
зустріти на полицях найбільших книгарень.
Олена Колінько
Народилася в
Полтаві. Навчалася в 17-й школі, закінчила філологічний факультет у
педагогічному. Перше серйозне досягнення — підліткове фентезі про козаків-характерників «Вітри Великого
Лугу», де здобула статуетку «Коронації слова». Повість «Піксель Петрович» —
дипломант Корнійчуковської премії в Одесі за сучасність казкового сюжету,а
казка «Мамина скриня» звучала на радіо «Ваша хвиля». І, нарешті дебютна книга —
пригодницька повість «Шпалереон»,
Сергій Осока
Його вірші набирають сотні лайків та
десятки репостів у Facebook. Поезія Сергія Осоки – на полицях українських
книгарень, його збірки виходять у «Видавництві Старого Лева». А це своєрідний
знак якості, бо «ВСЛ» з 2001-го року зайняло провідне місце на українському
ринку. Сергій Осока народився у с. Велика Багачка та зараз живе у Полтаві. Він
є членом спілки письменників .Сама розповсюдженапоетична збірка Сергія Осоки «Небесна
падалиця» та проза «Нічні купання в серпні».
МаринаСоколян
Ще один знак якості в сучасній
українській літературі – це премія «Смолоскип» від однойменного видавництва. У
2002-му році лауреаткою II-ої премії стала Марина Соколян, яка народилася і
закінчила школу в Полтаві. Перемогу письменниці принесла збірка оповідань
«Цурпалки», і відтоді її книги виходять у різних видавництвах. «Балада для
кривої варги» – містичний фентезійний твір, у якому поєднуються дві історії. Серед
інших творів Марини Соколян – романи «Серце гарпії», «Новендіалія», «Сторонні в
домі», повісті «Вежі та підземелля», «Херем». Одним словом, є що почитати.
Тарас Антипович
Серед відомих серій команди Івана
Малковича (засновника і директора видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га») також і «Доросла
серія», в рамках якого світ побачив роман полтавця Тараса Антиповича «Хронос». «Хронос»
– свого роду технотрилер, в якому хтось винайшов пристрій «Хрономат» –
штукенцію, яка висмоктує час із людей і тварин та може повернути його в
будь-яке інше тіло. Дія роману відбувається у 2040 році, коли новий науковий
винахід змінює долі людей. Це, до речі, один з перших романів-аунтиутопій в
нашій літературі, спроба осмислити вплив технологій на життя, який звертається
і до політичних тем. Вустами одного з героїв, автор заявляє: «держава – це
великий злочин», – маючи на увазі саму державну систему.
Інший антиутопічний роман Антиповича
«Помирана», який побачив світ у 2016 році, здобула престижну премію «Літакцент
року». Книга розповідає про суспільство, яке відгородилося від всього світу,
аби у них не відібрали сміттєзвалище.
Наталія Лапіна
Вона
перемагала у престижному конкурсі «Коронація слова» та видавалася у «Клубі
Сімейного Дозвілля». Наталія Лапіна хоч і не живе у Полтаві, проте є членкинею
Полтавської обласної спілки письменників і певний час жила у Кременчуці та мала
неодноразові зустрічі з полтавськими читачами. Її книга «Роман із містом»,
написана у співавторстві зі Світланою Горбань, розповідає про Магду, доньку
успішного лікаря Лемберга. Це роман з багатоплановим текстом. Його можна
трактувати як психологічний, любовний, історичний. У ньому письменниці
відтворюють атмосферу міста Львів 1930—1940-х, а пізніше – повоєнних років XX
століття й аж до сьогодення.«Роман з містом» можна бачити як життєву оповідь, у
якій історія України переплетена з жіночою долею.
Література рідного краю, попри
повсякденне акцентування уваги на відродженні національної духовності,часто залишається відстороненою від
навчально-виховного процесу.Тому радимо Вам зацікавитися
своїми земляками.
