“Я вічність би віддав для тебе”

 

Народився Володимир Іванович Самійленко 3 лютого 1864 року у селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Він був позашлюбною дитиною поміщика Івана  Лисевича та колишньої кріпачки Олександри Самійленко. Першим вчителем маленького Володі став місцевий дяк, далі хлопчик здобув початкову освіту у Миргороді.  Бібліотека - філія №12 пропонує публікацію про життя українського поета-лірика, драматурга і перекладача.

У 1875 році Володимир вступив до Полтавської гімназії, де провчився 9 років.

В цей час учень захоплюється літературою, багато читав самостійно, пробував самотужки перекладати твори античної літератури та навіть писав свої перші власні твори та оповідання.

З 1884 року до 1890 року вчився на історико-філологічному факультеті Київського університету, де прослухав повний курс, але державних іспитів не здавав і вийшов зі свідоцтвом.

В роки навчання молодий поет входить до літературно-мистецького гуртка “Плеяда”, активно товаришує з Оленою Пчілкою та її донькою Лесею Українкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким та іншими відомими діячами української культури.

З розгорнутого списку надбань світової літератури, які, на думку учасників “Плеяди”, треба було поширити українською мовою, він узяв на себе переклади з французької, іспанської та італійської. Одним із головних завдань цього об’єднання було поширення рідної мови, тому Володимир адаптовував Данте, Мольєра, Бомарше, поезії Байрона, Беранже та інших. 

Впродовж життя він опанував 9 різних мов, і вважається одним з кращих перекладачів творів світової літератури.

Його талантом захоплювався Іван Франко, бачивши у колезі талановитого лірика, а у творах Самійленка — високу та непересічну мовну культуру. 

У 1906 році видатний письменник разом з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884—1906 років, видавши їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком “Україні” з передмовою Франка. Збірка була пронизана творами до рідної Батьківщини, яку Володимир Самійленко безмежно любив.

Починаючи з 1905-го працював у київських редакціях періодичних видань: “Громадська Думка”, “Рада”, “Шершень”.

 Яскраву сторінку його поетичної творчості становить його пейзажна та інтимна лірика. Та все ж, він був блискучим майстром сатири й гумору, гостро висміюючи лжепатріотів, які лише на словах люблять вітчизну й рідний народ, викрив суспільні вади тогочасного ладу.

 Найвідоміші його вірші — “Українська мова”, де він називає рідну мову “діамантом дорогим”, та «Вечірня пісня», покладена на музику Кирилом Стеценком. 

У кожного автора є проза або поезія в особистій колекції. Збірка віршів або історій в різних жанрах - це то, чим жила людина, і то, що вона хотіла залишити після себе. Творчість Володимира Самійленка саме така - з видатними творами, які варто прочитати.