Українські літературні вечорниці “У кожен дім – традиції та звичаї народу”

Кожен народ має свої звичаї та традиції які формувалися протягом багатьох століть. Вони освячені віками. Бібліотека – філія №12 пропонує до вашої уваги українські літературні вечорниці “У кожен дім – традиції та звичаї народу”. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію.

Серед численних жіночих свят є празник святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня.  

Цей день вважається святом дівочої долі. Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй  долю – добру чи лиху. Згадаймо класичні зразки пісень: Породила мене мати в нещасливу годину,Дала мені злую долю,  де ж її подіну.Численні поетичні зразки про нещасливу долю майже в усіх класиків української літератури, зокрема в Т. Шевченка. Особливо поетично змалював він жіночу долю в поемі “Катерина”.  

Роль щасливої долі – понад усе в житті. Пам’ятаєте відому жартівливу пісню:

Хоч я руда та погана,

Зате в мене доля гарна.   

Дівчата ворожать, закликаючи свою долю, а парубки напередодні цього дня повинні постувати – тоді доля пошле їм гарну дружину. 

Надвечір незаміжні дівчата сходяться до одного дому та готують разом вечерю, до цієї ж хати сходяться хлопці. За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважно колядкових, в яких згадувалося про долю. 

Перед тим як заспівають перші півні, дівчата загортають спільно приготовлену вечерю в новий рушник і йдуть до воріт “закликати долю”. Дівчата брали по черзі зав’язане в рушник горня з пшоном, виходили до воріт і, вилізши на них, запрошували:

-                 Доле, доле, йди до нас кашу їсти!

Якщо в цей час заспіває півень – доля обізвалася. 

9 грудня  - “зимового Юрія” або Георгія Побідоносця. За однією з легенд  Георгій здобув блискучу перемогу над страшним Змієм Драконом. Святий є покровителем України, а також  Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини) і головної святині Галичини та Львова — собору Святого Юра, збудованого за часів козацтва.

Нерідко святий Юрій зображується з двома вовками. Він, як мовить народна казка, віддає на службу одному витязеві двох хижаків. Є така легенда, що людину можна перетворити у вовка терміном на 1, 3 чи 5 років, і святий Юрій за провину може віддати вовка – перевертня людині в прислугу. 

Образ вовка – воїна досить широко розповсюджений в Україні, в билинах київського циклу.

Подібне зустрічаємо і в “Слові о полку Ігоревім”. Змальовуючи образ князя Всеслава, автор називає його чарівником, воїном – перевертнем чи вовкулакою, котрий удень “людям суд чинив, князям городи городив”. Коли ж настигали сутінки, то:

…Сам вночі вовком бігав,

Із Києва добігав до півнів у Тмутаракань,

Великому Хорсові путь перебігав.

Багатьох рицарів – козаків у народних оповідках називали характерниками, вовкулаками – перевертнями. Це стосується й отамана Івана Сірка, який нікого й нічого не боявся. Відтак образ героїчного воїна у легендах часто порівнюється з вовком – натурою сміливою й хитрою. Тому природно, що ці риси перейшли й на святого Юрія як рицаря і покровителя воїнства.

13 грудня – апостола Андрія Первозваного. Переказ переповідає, що святий апостол Андрій Первозваний першим приніс християнську віру в Київ.

Перед днем Андрія ​​за традицією потрібно паритися в лазні, щоб весь рік не хворіти. Вранці 13-го грудня віруючі люди обов'язково відправляються до церкви на святкове богослужіння. Цього дня прийнято молитися про здоров'я родичів, особливо за дітей. 

Вважається парубоцьким святом і продовженням молодіжних гулянь, де юнаки й дівчата шукали собі пару. Дівчата до сходу сонця замішували тісто, додавали туди мед, родзинки, зверху посипали маком і випікали калиту (обрядовий хліб). 

Після Варвари підряд ідуть Сава і Микола. “Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Микола прибиває.

19 грудня – Святителя і чудотворця Миколи. Зимовий Миколай  - покровитель усіх бідних і знедолених. Найбільше на це свято чекають діти. Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити “діда Миколая, який знає про все”

Та ви не сумуйте.

Ну ж бо прийде час,

Знову вечорниці

Гарні будуть в нас!!