Публікація «Скорботний шлях Миколи Куліша» (до 130- річчя від дня народження)

                                                                                                 

              

Визначний український драматург, творець модерної драми, одна з найпомітніших постатей українського ренесансу 20-30-х років XX ст., представник Розстріляного відродження – це і є Микола Куліш. Днями йому виповнюється 130 років від дня народження, і бібліотека-філія №12 пропонує своїм читачам  публікацію присвячену його непростому творчому шляху.

             Микола Гурійович Куліш народився 18 грудня 1892 р. в селі Чаплинка Дніпровського повіту Миколаївської губернії (нині Херсонщина), в сім’ї бідняка.  Мама  Куліша, Уляна , була наша землячка, з Полтавщини. Мало не п’ятирічним почав ходити в найми й майбутній письменник.

                                

Початкову освіту здобував у Чаплинській народній школі, згодом  навчався в Олешківському міському училищі. Кілька разів його відраховували з училища «за организацию кружков молодёжи и непочтение к начальству».  Як талановиту дитину його взяли  до Олешківської земської чоловічої гімназії. Писав вірші, редагував рукописний журнал. Самотужки навчився грати на скрипці, створив учнівський драмгурток. Атестат про здобуту освіту М. Куліш не отримав -  в 1913 р. гімназію закрили.   Згодом стає студентом історико-філологічного факультету Одеського університету. Перешкодила всьому Перша світова війна.

М. Куліша мобілізували до армії. Закінчив  школу прапорщиків,  кілька разів  був поранений. Тоді  ж на фронті почав писати невеличкі п’єси,  їх дуже любили солдати.  Прийняв революцію, повірив… Намагався служити народу- виконував обов’язки голови виконкому ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.

                                  

  В 20-30 –х роках  М. Куліш був завідувачем повітової наросвіти, боровся з голодом. Розумів, що тільки освічені люди зможуть щось змінити — отож склав читанку і буквар, що називався «Первинка» (1923 р.).

І найголовніше: « І до літератури мене тягне… Хоч 33 маю, а все ж таки попробую…» Спробував – вийшло! Талант якщо є – то вже є!

У 1925 р. драматург переїхав до Харкова. Став членом, а згодом і президентом літературно-мистецького угруповання ВАПЛІТЕ.

                                    

У тісній співпраці з режисером Лесем Курбасом М. Куліш створив новий український театр    «Березіль».  Вийшли й були поставлені п’єси «97», «Патетична соната», «Маклена Граса », «Мина Мазайло ». А співпрацю й дружбу з Курбасом йому ще пригадають… Політика українізації пішла на спад, влада не могла допустити, щоб хтось думав і писав інакше. За доносом своїх же колег,  у грудні 1934 р., він був заарештований за звинуваченням у належності до націоналістичної терористичної організації, мовляв, готував замах на «самого Сталіна».

 Письменника засудили до 10 років Соловецьких таборів…

 Остання адреса Миколи Куліша – урочище Сандармох, братська могила 4х4 м, в якій лежить 1111 людей - все наше  Розстріляне Відродження!

                                  

    Куліш повернувся до нас ароматом степу, який любив над усе, диким маком, весняним дощем, що бути з Україною. Назавжди.