Літературна година «Письменник та байкар українського колориту»( 210 р. від народження Є. Гребінки)

 

Євген Гребінка: «Нема на світі кращого місця, як Полтавська губернія».

На Україні постійно існувала певна байкарська традиція і в процесі становлення нової української літератури вона зайняла свою суспільну значимість та ідейну наснаженість. Адже байка - витвір поетичної фантазії народу. У плеяді письменників, з українським красномовним письменством , своє місце посідає і байкар Євген Гребінка.

Бібліотека-філіал №12 акцентує вашу увагу на постаті нашого талановитого земляка  Євгена Гребінки. Народився він  2 лютого 1812р.  поблизу Пирятина на невеличкому хуторі Убіжище. В сім'ї відставного штаб-ротмістра П. І. Гребінки та його другої дружини Н. І. Чайковської. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. З 1837 року працює вчителем у Дворянському полку.1844 року Гребінка одружився з Марією  Ростенберг, у шлюбі з якою у них народилася донька Надія (в заміжжі Базилевська). У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей.

У своїх байках, коротких мініатюрах, побудованих, як у драматичних творах, на протиставленні й зіткненні характерів, добра і зла, Гребінка досяг простоти й легкості стилю, влучності характеристики персонажів, завдяки чому його твори стали явищем в українській літературі того часу. Наслідуючи кращі літературні й фольклорні традиції, Євген Гребінка вправно користувався досвідом попередників, але  дотримувався власної індивідуальності. Іван Франко говорив, що байки  Гребінки « визначаються ярким національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором і не менш здоровою ліберальною тенденцією».

У червні 1835 року І. Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. Далі бере участь в організації викупу Тараса Шевченка з кріпацтва. 1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря».

До кінця 1848 року він видав вісім томів. Помер Гребінка 3 грудня 1848 року від туберкульозу в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали 13 січня 1849 року в сімейному склепі.

Його байки, ліричні поезії та позначені щирим співчуттям до простого народу і назавжди увійшли в скарбницю української культури.