«Жити зі своїми переконаннями» ( до 300- річчя від дня народження Григорія Сковороди)

     

2022 рік – знаменний рік. Це рік трьохсотрічного ювілею нашого великого

філософа, письменника-гуманіста, педагога й просвітителя Григорія Сковороди.

А крім того,  Сковорода ще і наш земляк. Полтавщина взагалі дуже щедра  на

таланти земля, хоча такі, як Григорій  Савич, народжуються  раз на кілька сотень  років. Бібліотека  №12 для дітей запрошує всіх краян долучитися до  не-

великого екскурсу в його життя і творчість.

    Постать Григорія Сковороди без перебільшення легендарна, він став таким ще за свого життя. З дитинства спраглий до знань, він навчався спочатку в дяка, який і помітив таланти дитини. Потім справдилася мрія юнака – навчатися в Києво-Могилянській академії. Сковорода з дитинства виявляв безліч талантів: він мав прекрасний голос, грав на кількох музичних інструментах, був уважний, спраглий до знань, мав неабиякий хист до мов та наук. Упродовж свого життя Г. Сковорода невпинно вчився. Навчався в  Києво-Могилянці, багато займався самоосвітою, вчився у природи та людей. Філософ вийшов з народу, і здобувши освіту,  всього себе віддав  служінню тому ж народові, живу чи  так, як жив народ. «Кожний повинен знати свій народ, - говорив Сковорода, а в народі пізнати себе».  Вільнодумний  мислитель поєднав свою «долю з голишами»  і все життя був на боці тих, «хто серцем чистий і душею». Це відповідало внутрішньому переконанню Сковороди. «Не будь ні вельможею, ні лихварем, ні пігмеєм. Будь тільки людиною! Людиною – і знайдеш благо».

Цей ідеал людяності  був визначальним у світогляді філософа. Цей ідеал і повів Сковороду  нелегкими життєвими стежками, несучи слово правди і віри народу.

За життя йому пропонували багато різних посад (намовляли його стати ченцем, пропонували посаду чиновника в Харківській губернії, Катерина II навіть хотіла залишити Г. Сковороду при дворі), але мандрівний філософ понад усе цінував свою волю, право самому визначати своє життя, жити так, як йому до вподоби, спілкуватися з людьми різного віку та професій – це Сковорода вважав найбільшим щастям для себе. На могилі філософа написано «Світ ловив мене, та не впіймав». І це справді так. Щоб не дати спіймати себе в золоті тенета багатства та непотрібних розкошів, в тенета чиновницьких канцелярій, треба мати неабияку силу духу. Григорій Савич був дуже сильною людиною. Своєю думкою, життєвими переконаннями, могутнім словом великий мислитель боровся за те, щоб людина жила «в сродном делании».

Щоб світ лишався світом, сповненим сонця чистого неба, радощів життя, а не гендлярським торжищем. До нас, нащадків, звертається Григорій Сковорода: «Дивись, не  забудь. Людиною будь!»  І дуже сподіваємося, що Григорій Савич Сковорода не був би розчарований своїми нащадками.