Публікація «Улюблені ласощі маленьких українців у давнину»

                                                                                       « І ласощі всі тільки їли,

                                                     Сластьони, коржики, стовпці…»

                                                    Іван Котляревський   «Енеїда»

                                                   

     Українці щедрий і багатий народ. Чого в нас тільки немає: література, мистецтво й кулінарія. Українська кухня – це такий же великий скарб, як вишиванки та пісні. Наша бібліотека № 12 вже трохи розповідала своїм читачам про принади української кухні. Цього разу ми продовжуємо етнографічні студії про їжу.

І не просто про наїдки, а про дитячі смаколики, про ласощі, що радували наших маленьких предків в давні часи.  Отже, поговоримо про  те, чим ласували дітлахи колись. Чим пригощали  українську малечу їх мами і бабусі?     

                                               

      Відверто кажучи, ласощів вистачало! Перше – кваша. Густий, схожий на кисіль продукт з  житнього і гречаного борошна з додаванням житнього солоду.

Приблизно, як желе. Хто пробував – смачно.

                

             Ну, і вергуни, назва дивна для наших вух, ми знаємо їх як хрустики. Це просте печиво з муки, молока, яєць та олії. У кожної господині був свій рецепт.

Але такі вергуни,  що були у моєї бабусі – то кращих і не буває!

                                                

          Плачинда. Ні, не письменник. Це корж з пшеничного тіста з різною начинкою: з солодким гарбузом, яблуками чи грушами. Смакота!                                                   

           Гамула. Таке дивне слово! Але це ласощі, та ще й які. М’які яблука перетерали, додавали мед і борошно – і все запікали в печі. Щось на зразок безе.

Мабуть, і не гірше, ніж у французів. У всякому разі страва й досі популярна.

           Сластьони.   З вчиненого  білого тіста, відривали маленькі шматочки і

смажили їх в олії до золотистого кольору. Ви їх точно їли! Бо це ж пончики.                                                           

            Балабушки. Невеликі круглі та рум’яні булочки з кислого тіста. Їх пекли

на Різдво та Новий рік. М’яка та золотиста булочка була справжньою окрасою

столу, а як їх любила дітвора!

                                                                        Шулики, макорженики, маківники, ламанці. Це були ласощі, що ними

пригощали дітей  раз на рік, на Спаса. Прісні коржики заливали водою з медом

і маком. Давали трохи  настоятися і ласували ними. А макорженики – це  щось

на зразок сучасних хлібців з маком. Їжа на щодень.

              Як бачимо і в старі часи діти мали змогу з’їсти щось «добреньке». До речі, цукерки теж були. Щоправда цукор був досить дорогий, але ж був мед!

Медові стільники з молоком – ось ласощі для малих гурманів! Цукерки ж були

куповані. Льодяники на паличці – півники, які ми знаємо і зараз. Батьки, повертаючись з ярмарку, завжди намагалися потішити дітей цими немудрими

ласощами. Закінчуючи «солодку» подорож, ми не ставимо крапку. Українська  кухня по-справжньому багата, і ми ще нераз повернемося  до її невичерпного джерела. Нам є що розповісти усім, кого зацікавила  наша публікація.