Журавка з подільського життя. (до 85-річчя дитячої письменниці Ганни Чубач)

 

6 січня 1941 року народилася поетеса Ганна Чубач, яку читачі й критики любили називати "Журавкою з подільського жита" - за назвою її дебютної книжки. Красива, талановита, відкрита в спілкуванні, вона зачаровувала своїх як дорослих, так і малих читачів. Тому саме про цю жінку бібліотека-філія №12 вирішила вам розповісти.

 Найвищою нагородою для Г.Чубач завжди була народна любов, визнання її таланту, відчуття потрібності  її поетичного слова  для людей! ЇЇ збірки поезій «Небесна долина», «Літо без осені», «Очі матері», «Дзвінка ріка», «Озвучена печаль», «Радість висоти», «Серед зневір і сподівань» та багато інших завоювали велику любов у читачів. В її поезіях історія українського народу, його журливе сьогодення. Її пісні люблять і співають діти. На віршованих абетках малеча вчиться рідної мови. Більше двадцяти років її вірші вивчаються у школах. Поетеса була частою гостею в школах  та  дитячих садочках, телерадіостудіях, де вела авторські передачі, займалася громадською та концертною діяльністю.  Багато  було зроблено нею  для Спілки жінок України. Працювала поетеса у газеті «Літературна Україна», у журналі «Дніпро». «Її творчість, як для дітей, так і для дорослих, народжена життям, тому вона живе у долях багатьох поколінь українців», - сказав про Ганну Чубач письменник О. Бакуменко. Її поетична душа озивалася на кожні суспільно-політичні події нашого життя. І тоді народжувалися вірші, які щемким  болем торкалися сердець.

Особливу увагу у творчому доробку Ганни Чубач привертають вірші, присвячені дітям: веселі, дотепні, повчальні, жартівливі.

Її творчість занесено до світової скарбниці «Література ХХI століття». Поетеса – лауреат всеукраїнських літературних премій імені Павла Усенка, Марусі Чурай, С. Гулака-Артемовського та міжнародної премії «Дружба». Ганна Чубач прожила нелегке життя. Важке дитинство, післявоєнна юність, але завжди  життєвим девізом поетеси були  рядки-заспів до збірки «Серед зневір і сподівань»:

Найвища мудрість: просто жити

І не боятися смеркань.

І вірить в пісню, як в молитву,

Серед зневір і сподівань.

Тому її поетичне слово завжди буде  звучати в наших серцях!