Як відомо ми, українці, – народ творчий та музикальний, тому ще з прадавніх часів у кожному куточку нашої України існувало безліч музичних інструментів. Щоб навчитися грати на деяких із них, потрібно було багато вчитися, але були й нескладні, на яких народ грав просто для забав, для веселощів. Бібліотека №12 запрошує на народознавчу годину, присвячену народним музичним інструментам. Українці здавна висловлювали свої емоції, жалі, радощі через музику. Нашій культурі властива різноманітність музичних інструментів. Досить згадати бандуру, кобзу, які цінували і любили козаки, бубон, цимбали, колісну ліру, ну і сопілку, на якій майстерно грав наш великий Сковорода.
Інструментів багато, а про деякі ви чули чи бачили в музеях чи в кіно. Ми розповімо лише про найрідкісніші та найцікавіші.
Тулумбаси, або литаври — казаноподібні барабани, що були відомі в Європі з ХІV століття. В Україні вони стали незамінним інструментом для козаків у культурному й політичному житті січей: з допомогою тулумбасів ззивали на козацьку раду. Уявіть поле бою, на якому брязкіт зброї та крики унеможливлюють координацію війська. Тут і допомагає тулумбас, звук якого перекриває шум і задає темп наступу або дає команду повертати назад. Часто козаки здобували тулумбаси як трофеї у війнах, але й самі їх виготовляли — натягували тонку шкіру поверх казанів. Історики вважають, що у найбільші барабани могли бити одразу восьмеро музикантів — довбишів.
Колісна ліра- старовинний струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо. Конструктивно близький херді-герді. На трьох струнах грають мелодію, притискаючи струни клавішами, а дві інші струни — бурдонні.
Басоля — це
струнно-смичковий інструмент з давньою історією. Походить вона від гудища,
трьохструнного інструменту з давніх часів, його можна побачити на фресках Софії Київської. Сучасна
басоля схожа на віолончель, має чотири струни, а грають на ній за допомогою
смичка, тримаючи інструмент під нахилом або на колінах, як гітару. Зараз почути
басолю можна здебільшого в народних ансамблях троїстих музик.
Дримба, або варган. Дуже цікавий інструмент. Дримба раніше була розповсюджена по всій Україні, але найбільше закріпилась у гуцульському побуті. Грати на дримбі вчилися змалку. Виглядає вона як маленька металева підкова з одним або двома язичками, яку притискають до зубів або до губ для гри. Коли язичок щипають, дримба видає резонуючі звуки, які можна регулювати ротом і диханням
Торбан, або ще панська бандурка, близький за звучанням та устроєм до лютні та частково до гітари — незаслужено забутий в Україні інструмент. Найбільше був поширений у XVIII–XIX століттях, а серед його прихильників були Іван Мазепа, що любив грати на торбані, та Тарас Шевченко. Це струнний щипковий інструмент, що має два грифи та 14 струн.
Трембіта – овіяний карпатськими легендами музичний інструмент. Є найдовшим музичним інструментом у світі. Його довжина від трьох до восьми метрів! Занесений до Книги рекордів Гіннеса! У давнину трембіта була на зразок радіо: нею сповіщали про всі важливі події в житті гуцулів.
Незвичний різновид сопілки — джоломига, або дводенцівка — дає можливість одному музиканту звучати за двох. Походить цей інструмент із Закарпаття, де його роблять із одного бруска дерева, просвердлюючи два паралельні канали й утворюючи дві денцівки-сопілки в одній. При цьому одна частина джоломиги звучить як стала басова партія, а друга створює мелодію, змінюючи тон.
Народні музичні інструменти України – це яскрава сторінка історії музичної культури нашого народу. Вони виявляють багатство його душі, свідчать про високу матеріальну та духовну культуру українців, про їх сильний характер та співочу душу.
Немає коментарів:
Дописати коментар