Година літературного спогаду «Чим далі минуле, тим дорожче згадка про нього» (до 120-річчя письменника Семена Скляренка)

 

Є в нашій літературі такі постаті, чий письменницький дар не залишає
байдужими не одне покоління читачів. Саме до таких письменників і належить Семен Скляренко. Його відомі не одному поколінню твори про часи Київської Русі - романи «Святослав» та «Володимир», захоплено читали й в Україні та далеко за її межами. Пройшло вже більше шестидесяти років з часу написання цих творів, а вони не залишають байдужими тих, хто звертається до них. Година літературного спогаду, запропонована бібліотекою №12 нашим читачам, і присвячена творчості Семена Скляренка.
          Семен Дмитрович Скляренко народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині, в родині селянина. Навчався в місцевій школі, потім — у Золотоніській гімназії.

Уже в той час він багато читав, захоплювався літературою. А пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті "Голос труда" було надруковано його перший твір — вірш "Гімн праці". Перші вірші й нариси Семен Скляренко написав у гімназії, друкувався в пресі, навіть був членом підпільного літературного гуртка гімназистів. І там же зустрічає своє перше кохання...

                                                         

          Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного села, працює бібліотекарем, учителює, водночас друкується в періодичній пресі. Його поезії, нариси, оповідання публікуються в київських газетах "Селянська газета", альманасі "Вир революції". У Прохорівці доклав багато зусиль, щоб вберегти

бібліотеку Михайла Максимовича, зберегти дуб Шевченка. У 1927 році Скляренко переїздить до Києва, працює в республіканських газетах та журналах.
          Письменник написав багато оповідань, повістей, романів. У своїй творчості Семен Скляренко використовував матеріали з історії рідного краю, описував події, які відбувалися на Канівщині й у Прохорівці. До Другої світової війни вийшла його трилогія «Шлях на Київ» (1937-1940 роки), що була присвячена громадянській війні. Роман сподобався, читачі захоплено вітали появу нового письменника-романіста. Війна перекреслила всі задуми автора. Усю війну Скляренко пробув військовим кореспондентом.
          Кращі оповідання й мініатюри, написані Скляренком у роки війни, ввійшли до збірки "Рапорт" (1945). Проте, письменника не полишав задум створити велике історичне полотно, що охоплювало б найцікавіший, на думку автора, період в історії Київської Русі – часи князів Святослава, Володимира та Ярослава. Романи «Святослав» (1959р.) та «Володимир» (1962р.) багатопланові: дія відбувається у стольному Києві, Новгороді, Болгарії, Візантії та Херсонесі.Талант Скляренка переносить нас зі швидкістю думки то на берег Тібру чи Дніпра, то в палац візантійського імператора. Військові походи Святослава й велике кохання князя і рабині Малуші, непрості державницькі рішення князя Володимира та прийняття нової віри. І поряд з князями народ, без якого не могло бути ні князів, ні самої держави.

                          


          На жаль роман про князя Ярослава так і не був написаний - 7 березня 1962 року талановитого романіста не стало...

                        

          Непересічний талант Семена Скляренка дозволив йому впоратися з непростим завданням - подарувати багатьом поколінням читачів прекрасні романи про життя наших предків, їх боротьбу, віру та любов. Сам автор колись сказав: «Історія одного народу – це тільки невелика частина історії
всього світу». Це наша з вами історія.