Історична мандрівка «Джерела нашого минулого»(до дня хрещення України-Русі)

 

Наближається велике свято всього українського народу – День хрещення праматері нашої держави України-Русі. Бібілотека-філіал №12 запрошує всіх дізнатися про цю визначну подію в історії нашого народу.

28 липня в Україні відзначається державне свято – День хрещення Київської Русі-України. Ця дата обрана не випадково, адже саме цього дня Православна Церква вшановує пам’ять Святого Рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі.

Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Воно мало важливі наслідки для нашої країни. Хрещення завершило початий у першому столітті та зміцнений трудами слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія багатовіковий процес становлення християнства в нашій давній державі.

Для Руської Православної Церкви Хрещення Русі було початком її офіційного існування. Християнство створило духовну основу для єдності Давньоруської держави. Вплив Руської Православної Церкви в той період був досить значним. Церква зіграла величезну роль у припиненні міжусобиць князів, у об’єднанні князівств у єдину державу, закріплення й розширенні зв’язків Київської Русі з багатьма європейськими державами.

Насамперед Хрещення сприяло розвитку освіти. Засновувані монастирі  ставали центрами не тільки духовного виховання православних людей, але й книжної освіти. Християнство збагатило східнослов’янські народи новими науковими й філософськими поняттями, досі невідомими слов’янам. Прискорився розвиток древньоруської літературної мови. Також воно мало всебічний вплив на культурне життя наших предків: на освіту й літературу, живопис і архітектуру, державні закони й політику тощо.

Саме християнство визначило основу середньовічної культури нашої країни і тим самим поєднало слов’янський культурний світ і Київську Русь з культурними колами християнських народів Сходу і Заходу. Культура, що прийшла на Русь після прийняття християнства з Візантії, продовжувала й далі розвиватися на ґрунті власної творчості. Це сприяло історичному самовизначенню Київської Русі та знаходженню нею свого місця у світовому історичному процесі.

Стоїть над горою пам’ятник Володимиру Великому, а з відстані літ він дивиться, як Дніпро несе свої води, як виблискують бані київських храмів, як майорять жовто-блакитні прапори нашої України.