Я живу
у Полтаві на старовинній вулиці, що колись носила назву «Загородня», потім «Артема»,
революціонера і більшовика. А зараз – це вулиця Симона Петлюри. Чому саме Петлюри?
А він жив саме тут, а мій будинок стоїть навпроти того місця, де жив майбутній Отаман
УНР. Нас з його часом розділяє століття. Це багато чи мало? Мабуть багато. Час
дозволяє глянути на події під іншим кутом….
На
фотографії: приємний чоловік, високе чоло, уперте підборіддя, і дуже втомлені
очі. Якій він був? Розумний (хоч освіти повної і не мав); мав легке перо (був
журналістом); чудово співав (тенор, хист до співу успадкував від матері); носив
військовий френч (хоча в армії і не служив). За ним пішла значна частина
українців, значить зумів запалити людей, йому повірили. Я багато читала, що
змогла дістати, про Симона Васильовича Петлюру.
Такий
епізод. Штурмують «Арсенал». Взяли. На
території були робітники, жінки, діти. Дехто з командирів УНР поставив навпроти
людей кулемети…. Отаман став поряд з людьми і заборонив розстріл! Ніколи не був
жорстоким, а це немало, зважаючи на часи громадянської війни. Любив Полтаву,
свою малу батьківщину, а лежить зараз на кладовище Мон-Парнас, у далекому
Парижі. Колись у своєму щоденнику писав, що не вистачає йому цвіту вишень….
Німецький
письменник XIX сторіччя Вільгельм Швебель писав «Переможці і переможені дістають
із історії різні уроки». А щоб на це відповів Симон Петлюра?
Немає коментарів:
Дописати коментар