«Чому людина старіє»

 

Людина старіє, так само як і все у Всесвіті. Навколо нас старіють планети, зірки, тварини, рослини, і навіть каміння. Вважається, що все навколо  старіє і це нормальний і закономірний процес,  так, як після старіння і смерті одного, з'являється нове молоде тіло. Люди живуть  по різному. Кожна людина проживає життя по – своєму. Одні все життя правильно харчуються, займаються спортом, не мають шкідливих звичок і організм сильно не зношується, тому  ці люди живуть правильно. Вони можуть прожити навіть більше 100 років. А інші не вважають за потрібне слідкувати  за станом свого здоров’я і не дотримуватися певних норм життя.

Бібліотека філія №12 пропонує до вашої уваги декілька цікавих фактів досліджень. Отже не так давно Організація Об’єднаних Націй опублікувала досьє про проблеми, які викликало швидке старіння населення світу. Серед основних висновків фігурують наступні: – Справжній ритм старіння не має прецедентів в історії. У 2045 кількість людей старших за 60 років  перевищуватиме  кількість дітей до 15 років. Сьогодні середній вік на планеті складає 28 років: половина населення старша за цей вік і половина – молодші.       До середини 21 століття середній вік досягне 38 років. Статистика виявляє, що старіння зачіпає практично всі країни світу і супроводжується зменшенням народжуваності. У досьє наголошується, що старіння населення матиме вибуховий ефект для економічного зростання, фінансової системи, ринку праці і податкової системи. У сьогоднішньому світі на кожну літню людину припадає 9 працездатних, у той час як в 2050 році ця цифра впаде до чотирьох, що буде мати найсерйозніші наслідки для пенсійної системи. При цьому потрібно врахувати і теперішню економічну кризу, яка різко скоротила пенсійні фонди.

   Для того, щоб віддалити старість - потрібно вести правильний спосіб життя.

«Бути жінкою в цьому світі» (До Міжнародного Дня боротьби з ліквідацією насилля по відношенню до жінок)

 Наближається дата, яка в сучасному світі має неабияке значення. Це Міжнародний День боротьби за ліквідацію насилля по відношенню до жінок. Тема дуже глибока, й чесно кажучи, дуже болюча для нас, жінок. Чого гріха таїти, навіть зараз у Європі, й у нас в Україні, жінки – це іноді об’єкт насильства та істота менш вартісна, ніж чоловік. Невелика публікація, яку бібліотека №12 .Полтавської  міської ЦБС пропонує вашій увазі, не вирішує проблему, але й звернути увагу на неї варто.

Одна розумна жінка колись сказала: «Жінки – більшість, яка існує на правах меншості». Живемо уже у 21 столітті, світ навколо змінився, жінки мають право голосу, займають високі посади, навіть у космос літають… Проте, судячи іноді з новин, що передають наші мас медіа, ми живемо десь у глибокому й темному Середньовіччі. Насилля по відношенню до жінки, не тільки фізичне, а й моральне було й є. Й нікуди від цього не дітися. Воно, насилля, росте як гриб поганка по цілому світу. Немає значення які це країни: чи Схід, чи «просунуті Сполучені штати Америки», чи «толерантна Європа». Від насилля наприклад в сім’ї, у нас в сучасній Європі потерпає 15 відсотків жінок. Жінку принижують, б’ють, а вона мовчить: не виносить сміття з хати.  Скільки ми чуємо та знаємо про такі сім’ї. Мабуть саме поняття, що жінка, як людина, має такі ж права як і чоловік, на деяких представників сильної статі діє, як червона ганчірка на бика. 

«33-я сльоза» (До Дня пам’яті жертв Голодомору)

 

Є дати в історії нашого народу, коли спогади викликають пекучий душевний щем. Серце стискається й болить, але ж минулого не повернути… Одна з таких дат – День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Наша бібліотека №12, як і всі ми, завжди відкликалася на цю тему. Ось й зараз ми (бібліотекарі) пропонуємо вашій увазі публікацію «33-я сльоза», щоб згадати ще раз про оті сім мільйонів невинних жертв: «Бо попіл померлих стукає в наші серця».

Тема Голодомору – страшна тема. Про неї не просто писати мені, як людині й як матері. Слово ж, Господи, яке страшне -  «Голодомор»! Велич і масштаб трагедії й зараз важко осягнути людським розумом. Як же так: у багатій, з родючою землею Україні, взяти й відібрати в людей життя й шматок хліба.

А потім пояснювати через багато років в підручниках й статтях, що, мовляв, не врожай, куркулі, «госзамовлення», плани по заготівлі зерна. Брехня то все! Підла брехня! Й врожай був, й зерна було вдосталь. Вистачило б  врожаю на всіх, але загребущі руки тодішньої влади тягли все до останньої зернини, а хліб гнив в вагонах на залізниці.

До кожної української хати підкрадався голод, дивився великими очима голодних дітей, й неможливо було від нього сховатися. У пам’яті тих, хто пережив оте страхіття, кров, холод й голод, розкуркулення, людожерство, страшні вбивства заради кусника хліба. 

Віртуальна виставка"Сучасна бібліотека, сучасним користувачам"

 

Інформ-хвилинка «Усе найкраще - дітям» (До Всесвітнього дня дитини)

 

20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. Його відмічають у 145 країнах на честь прийняття ООН Декларації прав дитини (1959 рік). Саме цій «дитячій» даті й присвячена невелика інформ-хвилинка, яку підготувала бібліотека №12 д/д.  Діти наше майбутнє. Саме в наших дітях формується те, як буде виглядати наступне покоління людей. Отой крихітний «досвід життя», що ми отримуємо в дитинстві, формує з нас особистість. «Всі ми – родом з дитинства», - сказав колись Екзюпері. Для них, дітей, існує багато свят, одне з найвідоміших – Всесвітній день дитини.

Після Другої світової війни, людство нарешті зрозуміло, що найбільшою та найневиннішою жертвою є саме дитина!

Були прийняті Декларація та Конвенція про права дитини. 

Декларація об’єднує 10 основних понять, принципів й доводить, що прикінцеве завдання – це «забезпечити дітям щасливе дитинство».

“Золоті метелики з дерева летять, крильцями своїми сумно шарудять…”

“Сіре небо і хмари байдужі,

Скинув листя замислений сад,

У тумані по мерзлих калюжах

Тихо бродить сумний листопад “

                             Книшова Н.   

       Осінь має різні обличчя… У вересні вона лагідна й щедра, у жовтні  гордовита й ошатна, а з приходом листопада – холодна й сумовита. Погода ж у листопаді зовсім не радує теплом.

Листопад струшує останнє жовте листя з дерев, поливає холодними осінніми дощами, насилає дошкульні вітри. Пізня осінь – сумовита пора, бо в природі все засинає, готується до зустрічі з холодами та морозами. Назва “листопад" говорить сама за себе: о цій порі з дерев опадає листя. Колись за короткі дні й холоди цей місяць називали: куцень, напівзимник, безлиста зима. 

«Кольорове торнадо» Соні Делоне» (До 135 річчя від дня народження)

Полтавська земля, незвичайна, фантастична. Яка ж вона щедра на людські таланти! Письменники, поети, композитори, актори, художники, немов зірки зійшли на її небосхилі. І, чесно кажучи, не зірочки, а великі по справжньому зірки «першої величини». Одна з них – наша землячка, художниця-авангардистка зі світовим ім’ям – Соня Делоне.

Днями (14 листопада) виповнилося 135 років з дня її народження. Про неї є багато книг, статей. Вона прожила довге життя – 94 роки. Пропонуємо переглянути найцікавіші сторінки «щоденника життя» цієї незвичайної жінки.