Година цікавих повідомлень: «Легенди української слави» (до Дня козацтва)

 

Феномен українського козацтва – це мабуть єдине у світі явище. Козацтво, Запорізька Січ, самі козаки, такого в історії інших країн не було. Козацтво, його славні лицарі – це, можна сказати, справжній «український бренд».

          Напередодні славного свята ми пропонуємо вашій увазі годину цікавих повідомлень, присвячену одному з відомих, легендарних ватажків козацтва – полковнику Івану Богуну. 

Походження Івана Богуна, скоріш за все шляхетське. За деякими даними він народився 1618 р. в сім’ї українського шляхтича, якого розорив відомий польський магнат Калиновський. Письменник і журналіст Олександр Дмитрук, вважає, що юного Івана врятували тим, що відправили вчитися до Німеччини. Де він здобув ґрунтовну освіту, і побачив світу. Вільно розмовляв та писав 6 мовами, а великої слави і популярності зажив підчас визвольної боротьби українського народу проти Польщі. На початку 1651 р. Польські війська вирушили в каральну експедицію на прикордонне місто Красне, сталося так, що загін який обороняв місто не зміг впоратися з польським військом. Каральна експедиція перейшла в звичайну різанину. Б. хмельницький наказав Богуну відбити місто й врятувати людей. Як писав історик Бантиш-Каменський: «тепер воєвода Калиновський знайшов у супротивнику своєму хитрого і вправного полководця». Місто було врятоване.

      

Інформ-хвилинка «Історія зі смаком солі»

 

Іноді, коли голодна людина в очікуванні обіду сідає за стіл, а обід ще не готовий, вона з нетерпінням починає їсти хліб з сіллю. Нам і в голову не приходить, що через цей білий кристалічний порошок в сільничці, колись йшли війни люди вбивали один одного, продавали у рабство. Сіль іноді круто міняла долю людини, а дрібка солі повертала до життя помираючого…

Пропонуємо вашій увазі інформ-хвилинку «Історія зі смаком солі». Сіль, як нам здається, варта того щоб знати про неї більше. Сіль не тільки приправа, вона так само важлива для нашого життя, як і вода, адже без них ми не могли б існувати. Без солі не може працювати наш мозок і нервова система, адже вони керують нашими рухами й поведінкою. 

У давні часи сіль була надзвичайно цінним товаром. Її мали лише заможні та багаті люди. Наскільки сіль була пов’язана з добробутом, показує давнє слово «саляріум» - колись так називали плату солдатам за службу. Звідси й слово солдат. На Сході існувало поняття «угода солі» - тобто договір про дружні відносини між сторонами. В стародавньому Китаї навіть випускали монети із солі. В Африці – за кілограм солі давали кілограм золотого піску. Люди здавна приписували солі магічні властивості: вона була й символом прокляття, символом вірності, чистоти й святості. Її використовували в магії й чаклуванні. 

А які війни за сіль  зберегла для нас історія! Горіли міста, замки й фортеці. Переможці переорювали землю й посипали сіллю, прирікаючи її й людей на безпліддя й пустку. Так було з Карфагеном, Британією часів Вільгельма Завойовника, так було й за часів Київської Русі. Проте з плином часу в соляній історії багато змінилося. Сіль навчилися добувати, очищувати. Зараз це найдешевша приправа. Правда ж знову не скрізь. Знову на солі заробляють скажені гроші.

Існує декілька видів солі. Що справді цінуються най-най-най…

“Жити в гармонії з природою”

 Природа – дивовижна майстриня! Поглянь, які шедеври вона створила! І все це в Україні!

Поліський стоунхендж, або кам’яне село

Справжнє диво  природи в лісі біля села Устинівка на Житомирщині. Укриті мохами величезні камені – валуни немов виринули з – під землі. Здалеку вони дуже нагадують українські хатки й вулиці. Це місце оповите легендами. Особливо багато містики навколо виїмок на каменях, що схожі на сліди від людської ноги. Подейкують, якщо стати ногою на такий відбиток і загадати бажання – воно обов’язково здійсниться. А ще це дарує зцілення й міцне здоров’я. 

 Джарилгач

      Українські Мальдіви – саме так називають Джарилгач – найбільший острів нашої країни. Тут неймовірна природа і чисте море, білий пісок та унікальна фауна: олені, лані, муфлони, дикі кабани, зайці, лисиці. У морі можна побачити рідкісних дельфінів. А взимку тут гніздиться понад 150 тисяч перелітних птахів. Люди їдуть сюди помріяти, насолодитися тишею, спокоєм та зміцнити здоров’я в цілющих водах лиманних озер, яких тут понад 200. 

Лемурійське озеро

Інформ-хвилинка онлайн «Каша – сила наша» До Всесвітнього дня каші

 

10 жовтня ось уже 11 років підряд відмічають Всесвітній день каші. Кашу їдять усі, навіть ті хто її не дуже любить: каші не їси – рости не будеш! Наша бібліотека №12 приєднується до цього свята, й пропонує вашій увазі шановні, «кашоїди», інформ-хвилинку «Каша – сила наша».

Пам'ятаємо ще з дитинства віршик який учили разом з мамою: «Сорока – ворона на припічку сиділа, діткам кашу варила…» Під мамин віршик і каша їлася добре. Виростаючи, стаючи дорослими, ми кашу відверто кажучи, любили все менше й менше. А дарма. В Україні немає іншої, ніж каша страви, котра була б з людиною усе життя – від народження і до кінця.

Споконвічний звичай у нас українців, - варіння каші. Варили її практично щодня, як кажуть у народі: «Каша – мати наша». Кашу варили усі: і прості селяни й чумаки та козаки. Кашу варили при народженні малюка, кашею пригощали на хрестинах (до речі, татові давали кашу з хроном, щоб не забував, як важко дитині зявитися на світ).  Каша, як синонім бенкету, була головною їжею на весіллях ще за часів Київської Русі. Вираз «кашу учинити» - й означав гуляти весілля. Отож каша й пришла до нас від наших пращурів. А яку тільки кашу не варили наші предки! Й гречану й ячмінну, вівсяну, пшеничну, кукурудзяну, гарбузову, й солодку з зеленого жита й картопляну з пшоном або маком. Рецептів безліч! А ще – тетеря, саламаха, мамалига, шупеня, куліш й каша рябко. (Ніякого відношення до цуциків вона не мала). Рябко – пшоняна каша, затовчена старим салом, її під час прокладання першої борозни, весною. А також «годували» земля щоб щедро родила нива.

День відкритих дверей у бібліотеці!!! « Бібліотека Всесвіт у зручному просторі»

 

Знову прийшло наше професійне свято - День бібліотек. На превеликий жаль, ми зараз, через карантин, не маємо змоги гостинно розчинити двері - і запросити всіх до бібліотеки. Проте бібліотекарі вирішили, що і карантин нам не зможе стати на заваді, і відзначити наше професійне свято. Для наших користувачів ми розробили програму свята, і почали її з інсталяції «Ці книги варті читання». Яскрава книжкова виставка – будиночок дає можливість  побачити чудові  книги. Для маленьких відвідувачів було проведено вікторину «Чи знаєш ти світ бібліотеки: думай швиденько, відповідай гарненько», яка показала, що діти наші і знають бібліотеку, і люблять  читати.

За традицією діти прийняли участь в «крейдяному» конкурсі малюнка  на асфальті «Умілі пальчики і фантазія: малюнок бібліотеці». Користувачі дали  волю своїй уяві, і намалювали все, що на їх думку відноситься до бібліотеки.

      

Напередодні  свята бібліотек ми запросили дітей Варю Сухомлин і Соню Чуб ,які найактивніше  прийняли участь в програмі  літнього  читання «Карантин нам не завада ,книга дітям завжди рада» щоб відзначити їх  цікавими подарунками.

    

В цей день ми вітаємо усіх наших колег, що не шкодуючи сил і часу популяризують  книгу людям  у просторі і часі.

Бібліотека…Тиша…І століття.

Історія…І тисячі книжкових див,

Благословляєм  вас на довголіття,

Всіх тих,хто труд цей славний полюбив.

Зі святом колеги!!!!

Зі святом, рідна Полтаво!!!

                                                

        

Наша красуня Полтава чарівна будь-якої пори, але особливого шарму вона набуває восени. Як кожна жінка, вона стає ще гарнішою на свій день народження. В цьому році полтавці святкують 77-річницю з дня визволення міста від фашистських загарбників. З нагоди свята бібліотека №12 підготувала ряд заходів, серед яких тематичний перегляд «Шлях до визволення Полтави» та фотовиставку «Полтава- красиве місто зі своєю історією».

   

Перегляд світлин та публікацій  тих часів – це своєрідний екскурс в   історичне минуле нашого міста, що відображає Полтаву в часи  окупації. Саме в цей тяжкий період в  місті було зруйновано  майже 95 % всіх будівель. Війна залишила незагоєні рани мешканцям Полтави.

   З цією метою  ми використали оновлені вікна бібліотеки, що дають можливість зануритися у світ теперішнього і минулого часу.  Дякуючи старим фото-світлинам, які ми пропонуємо вашій увазі, є можливість  у наших користувачів порівняти сьогодення і минуле нашої  Полтави.

Запрошуємо  полтавців до  перегляду

фотовиставки «Полтава- красиве місто зі своєю історією».

Творчість юних полтавців - рідному місту. (До 5-го ювілейного фестивалю «Майстерня міста»)

      

Наша бібліотека 18 вересня  підтримала урбаністично -культурний фестиваль «Майстерня міста», що проводиться в нашій рідній Полтаві уже п’ятий рік.

   

 Саме з цього приводу ми для наших маленьких користувачів підготували досить цікаву програму, яка   дала можливість кожному учаснику проявити свої здібності.

     Нами була створена віртуальна екскурсія «Прогулянка полтавськими парками», яка допоможе  дізнатися  про цікавинки  природи  рідної Полтави. Також бібліотекарі   запропонували  віртуальну виставку під назвою «Образ  кота в світовій літературі», і  провели    для усіх любителів  котів  і кицьок  на протязі дня  вікторину «Топ – 15  цікавих фактів про Мурчиків».

     

Творчі здібності  наших дітей не викликають жодного сумніву, тому  конкурс екомалюнка «Дари природи  рідної землі»  на асфальті , папері  та фліпчарті - виявив майбутніх «дизайнерів і художників». Як завжди наша бібліотека тісно співпрацює з ЗОШ №2, і учні 2-А класу із задоволенням підготували яскраві малюнки, які стали окрасою цього дня.

      Зараз чудова пора осінь, природа якої обдаровує людей  своїм врожаєм, і саме виставка-інсталяція «Світ  - дивосвіт  природи» у відділі абонементу, найкраще підтвердження цьому.

   

Активних учасників та переможців вікторини чекали гарні призи  і звичайно солодощі і цукерки.