«Український трикутник: чуб, оселедець, вуса» ( міні-проект «Добрі звичаї нашого народу» )

 

                                           Питалися козака: «Що то за причина,

                                            Що в вас гола голова, а зверху чуприна?»

                                            А причина то така: Як на війні згину,

                                             Мене янгол понесе в небо за чуприну»

                                                                      Степан Руданський

   Сьогодні  бібліотека-філія №12, продовжуючи свій міні-проект «Добрі звичаї нашого народу», поведе мову про зачіски  наших далеких предків. Яких тільки зачісок не носили давні українці! Це і чуб, і чуприна, і просто волосся підстрижене  «під макітру»…Волосся  було не просто зачіскою. Це була ознака, що повідомляла про статус  людини.

     

Чуб підстригався так: над лобом, на скронях і на потилиці волосся голилося чи стриглося наголо, і тільки серед голови залишали на долоню широке, кругле пасмо довгого волосся. Його розчісували на всі боки і підстригали кругом — вище над лобом, а нижче на потилиці. Чуба носили пани, городові козаки і посполиті; тільки пани підстригали його вище, на польський лад.

     

Зовсім інакше підстригалась чуприна. Вся голова голилась чи стриглась наголо, над самим же лобом залишали кругле пасмо волосся пальців у три ширини. Волосся те часом відростало в довгу косу, яку можна було зачесати на лівий бік, або обвести кругом голови і замотати за ліве вухо, або просто довести до нього і замотати.  Чуприну носили запорізькі козаки, ті люди, котрі мали якісь відносини з ними, як от чумаки, і ті селяни, котрі жили близько до Запорожжя. Виявляється, не всім і на Запорізькій Січі дозволялося носити чуприну, котра була своєрідною відзнакою лицарського стану. Чуприни заборонялося носити джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям та ошуканцям. Позбавити чуприни козака вважалося найбільшою ганьбою!

       

“Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди »,— пояснював   дослідникам колишній запорожець Антін Головатий… В Україні існував навіть спеціальний термін “чуприндир” — хоробрий, як запорожець, котрий носить чуприну на голові. До речі, чуприну свою запорожці ніколи не називали  «оселедцем»! Цей термін з’явився десь уже в 18 столітті і то серед  людей далеких від козацької історії..

           

В нашому українському фольклорі часто зустрічається вказівка на ознаку зрілості юнака, прикмету його змужніння та дорослішання – це вуса. Вуса-ознака чоловіка, воїна, вони надають обличчю вигляду мужнього, навіть войовничого! Вуса завжди були символом справжнього чоловіка. Ось чому наших предків та козаків не можна уявити без вусів. Вуса були ознакою сили та незалежності. Ще за часів Гетьманщини, за козацькими традиціями, бороду голили, а вуса залишали та плекали їх. Не дарма ж в народі казали: «А козацькі вуси, ніби шаблі гострі…» Багато козаків за розкішні  вуса отримували прізвиська, бо козаки були люди на язик гострі, а ті прізвиська стали пізніше прізвищами. І живуть по світах люди з «вусатими»: Вусик, Усенко, Чорновус та «чубатими»: Чубенко, Чупрун, Чуприна, Чубицький – козацькими прізвищами. А козацька мода на чуб, оселедець, вуса, разом з козацькою зброєю залишилася в народній пам’яті символом лицарської честі.