"Жив,як хотів" (150 річчя з дня смерті Александр Дюма-батька)

 

Колись одна із французьких газет провела невеличке опитування, просто на вулиці: «Чиє ім’я спадає вам на думку, коли говорять про найвідоміших французів?». Майже всі опитані назвали одне й теж ім’я – Александр Дюма. Днями відзначається 150 річчя з дня смерті цього великого француза. Бібліотека №12 пропонує вашій увазі низку цікавих фактів з життєвого шляху визначного письменника.

Все в його житті й творчості заслуговує на вираз – «неймовірний». Описати його можна такими словами: неймовірний талант, неймовірна творча «плодючість», неймовірний успіх романів, неймовірний успіх у «прекрасної статі», неймовірні борги та неймовірні пригоди.

Повне ім’я – Александр Даві де ля Пайєтрі – онук чорношкірої красуні-рабині із Санто-Домінго та сина маркіза; син генерала Республіки Тома – Александра Дюма й доньки трактирниці. Народився 24 липня  1802 року в містечку Вілле – Котре. До речі, народився в один рік з Віктором Гюго.

Вважався «квартероном» - тобто на ¼ чорним. Його тезка Олександр Пушкін, якого дуже цінував Дюма, був чорним на 1/8.

27 років - перший літературний успіх – п’єса «Генріх ІІІ та його двір» (1829 рік).

Книги Дюма займають одне з перших місць в світі, серед художніх творів, за кількістю виданих екземплярів. Їх випереджає лише Біблія.

Дюма не мав ґрунтовної освіти, але багато читав, мав гарний почерк.

Був наставником у одного з племінників Бонапарта.

Вважав, що «друзів багато не буває». Щедрою рукою допомагав усім, хто просив про це.

Дуже любив тварин. В нього жили коти й собаки, мавпи й кури…

Любив добре по поїсти, знався на куховарстві. Вважав куховарство «творчим процесом». Письменниця Жорж Санд згадувала не раз «чудово приготовлений обід у Дюма». Є автором «Великого кулінарного словника». Ним користуються й донині. 

Добрі вчинки змінюють світ ( Міжнародний день волонтера)

 

Національно – патріотичне виховання підростаючого покоління завжди серед пріоритетних  напрямів реалізації державної політики культурної галузі нашого міста. Тому наша бібліотека №12 вирішала висвітлити тему волонтерства, як одну із важливих і необхідних справ для нашої країни.

Волонтерство, або волонтерська діяльність - добровільна безкорислива суспільно корисна  справа. Може здійснюватись і окремими людьми, і організаціями.

Волонтер - це людина, яка має схильність до добрих  справ, у неї така душевна організація, що вона хоче робити добро. Людина (особливо в юному віці) перевіряє себе: що подобається - не подобається, що підходить, що - ні. Тому волонтери потрібні всюди: є діти, котрі потребують допомоги, є старенькі, хворі, люди з особливими потребами, тварини. Потрібна допомога на фестивалях і в лікарнях, у притулках і на вулицях. Людина, яка хоче допомогти, має можливість реалізуватися. Тому ці люди повинені  знати, як працювати із засобами масової інформації, як організувати свій особистий час, володіти психологічними прийомами. Отже це людина, що будь-якої хвилини, буде  тут. Байдуже, вдень чи вночі. Це і є справжнє волонтерство.

Розірвати коло насильства

    Наша бібліотека № 12 долучається до Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства». З метою привернути увагу до чутливої теми гендерного насильства, а також об'єднати суспільство у боротьбі з ним, ми пропонуємо згадати жінок та дівчат, які постраждали в результаті насильства –  «Монреальської різанини» (6 грудня 1989 р.)

Серед дат Глобальної акції «16 днів проти насильства» 6 грудня – трагічна дата.

Це день так званої “Монреальської різанини” — злочину на ґрунті ненависті, коли були вбиті 14 жінок-студенток Монреальського Політехнічного інституту в Канаді. Злочинець — Марк Лепін написав у своєму передсмертному листі, що робить це вбивство через те, що “вони були феміністками”.

В той день були вбиті — Женевьєва Бержерон, 21 рік, Елен Колган, 23 роки, Наталі Крото, 23 роки, Барбара Деньо, 22 роки, Анн-Марі Едвар, 21 рік, Мод Авернік, 29 років, Маріз Лаганьєр, 25 років, Маріз Леклер, 23 роки, Анн-Марі Леме, 22 роки, Соня Пеллетьє, 28 рік, Мишель Ришар, 21 рік, Анні Сан-Арно, 23 роки, Анні Тюркотт, 20 років, Барбара Ключник-Видаєвич, 31 рік.

Держава та суспільство засудили знавеснілого невдаху, який свої життєві негаразди повернув проти невинних жінок. Жінки не повинні відповідати за чужі невдачі, помилки і невдоволення життям! Про це нагадує всьому світу меморіальна дошка, встановлена на Політехнічній школі в Монреалі.

Інформ-хвилинка «Закрити своїм серцем» (До дня Збройних сил України)

       6 грудня весь український народ відмічає День народження Збройних сил України, які стоять на захисті нашої держави та її народу. Саме цій даті й присвячує наша бібліотека №12 інформ-хвилинку «Закрити своїм серцем».

Збройні сили – це тил, захист та безпека українського народу. Наша армія – це не лише техніка та зброя. Це, насамперед, мужні та сильні воїни, які готові в будь-який момент стати на захист нашої країни. У найнебезпечніші моменти ви залишаєтеся вірними присязі, яку дали, вступаючи до лав Збройних сил України.

День Збройних сил України – це свято мужності, вірності та патріотизму. І сьогодні наші військові доводять свою любов до Батьківщини не на словах, а на ділі.

Український народ високо цінує службу воїнів, які виконують покладений на них конституційний обов’язок, забезпечують надійну оборону Вітчизни, її недоторканність та територіальну цілісність.

    День Збройних сил України –  це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу яких наша країна досі лишається суверенною незалежною державою.  Віримо, що українські військовослужбовці й надалі гуртуватимуться навколо ідеї єдиної, неподільної і цілісної України.

Доблесть, честь солдатів та офіцерів – в цьому справжня сила будь-якої армії. А українські військовослужбовці зберегли все це й примножили. Український воїн – надійний захисник, відданий патріот й людина, для якої честь, свобода та незалежність далеко не порожній звук.

Ми вдячні кожному захиснику, хто ризикуючи власним життям, своїм серцем закриває рідну землю, свою домівку й усіх нас від біди. Наші найщиріші вітання й вдячність усім, хто носить військову форму за їх мужність та відвагу. За рідну землю поклали життя її діти, солдати подвиг яких не забудуть. Герої не гинуть, герої живуть в наших серцях.

«Своїм солдатам воздамо по праву

Від козаків до воїнів АТО:

Усім, хто нашу захищав державу,  –

Навіки слава, шана і любов!»

Зі святом вас, наші дорогі воїни! Слава Україні! 

З вірою в любов і в милосердя (3 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ)

 

  Цей день було засновано в 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН. Традиційні заходи  до Дня людей з обмеженими можливостями присвячуються висвітленню й вирішенню їхніх нагальних проблем.

Ефективний розвиток соціуму, як цілісної соціальної системи, базується, насамперед, на соціально спрямованих заходах держави на благо людини, її благополуччя. Працівники бібліотеки філії №12  вважають, що рівень розвитку суспільства визначається ставленням до найменш захищених та найбільш вразливих його членів. Питання  соціальної інтеграції та захисту прав осіб з інвалідністю вважаються актуальними в усьому цивілізованому світі.

Всі люди мають різні порушення здоров'я в якийсь момент в їхньому житті. Різниця в тому, що в більшості випадків погіршення вашого здоров'я не заважає вам функціонувати, бути залученим або брати участь в житті вашої спільноти.  Тому щорічно   чималу увагу приділяють  Дню людей з особливими потребами, для того, щоб нагадати громадськості про те, що прав людей з особливими потребами необхідно дотримуватися й забезпечувати їм рівні можливості. Велика кількість людей з  особливими потребами щодня стикається з проблемами, які перешкоджають їхній участі в суспільному житті. А крім того, вони часто піддаються дискримінації, не маючи можливості користуватися такими основними правами людини, як права на харчування, освіту, зайнятість, медичну допомогу.

За оцінками Світового банку 20% найбільш бідних верств жителів Землі є людьми з обмеженими можливостями і вимагають до себе особливої уваги. Загальна поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в світі вже становить приблизно 10%, проте тільки на 2016 рік у світі налічувалося понад один мільярд людей (15 відсотків населення), які страждали різними формами інвалідності за медичними показаннями і критеріями ВООЗ. За даними Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України, на початку 2018 року в Україні офіційно зареєстровано понад 2,8 мільйона осіб, що мають статус людей з інвалідністю. Це близько 6,1 % від загальної кількості населення.

 Згідно матеріалів Міністерства соцiальної політики України

«Дух свободи та людської гідності» (до Міжнародного дня боротьби з рабством)

 

У Давньому Римі було свято, що називалося “Сатурналії”, під час якого раби та їхні господарі мінялися ролями. Відповідно, кожен міг відчути, як воно – побувати у шкурі свого гнобителя чи пригнобленого. Але тепер це геть не смішно. Генеральна Асамблея ООН оголосила боротьбу рабству у світі ще 2 грудня 1949 року, оприлюднивши відповідну Конвенцію, однак, яким би абсурдним це не здавалося, ми у 21 столітті мусимо нагадувати собі, що ця масштабна антигуманна проблема досі не вирішена.

Наша бібліотека пропонує вашій увазі публікацію на цю тему, сподіваємося, що байдужих не буде. Дата обрана не випадково, саме 2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього соціуму. Це і люди, які були загнані в тому числі і в сексуальне рабство. У категорію рабів входять ті, хто працює з примусу, за борги або проти своєї волі. До рабів, на жаль (і це реалії сучасного світу!), відносяться і ті, хто народився в неволі.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Міжнародною організацією праці (МОП), що входить до складу ООН, примушували до праці у 2018 році майже 21 мільйонів осіб, серед них 11,4 мільйона жінок і дівчаток і 9,5 мільйона чоловіків і хлопчиків. Близько 19 мільйонів жертв примусової праці - в приватному секторі, близько двох мільйонів експлуатуються державними або повстанськими угрупованнями. Шлюб проти власної волі також підпадає під критерії рабства, і цей показник склав більше 15 мільйонів чоловік у світі.

Сучасний світ не є "оригінальним". Рабська праця використовується в будівництві та промисловості, риболовецькій галузі та сільському господарстві. Раби до цього часу використовуються зловмисниками в якості домашньої челяді. Примусова праця приносить зловмисникам 150 мільярдів доларів на рік.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ столітті для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. 

За оцінками Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, понад 230 000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.

У 2018 році Україна посіла 49 місце в світі за рівнем сучасного рабства. Згідно з даними індексу, 286 тисяч осіб у нашій країні проживають у рабських умовах. Проте в деяких європейських країнах ситуація ще гірша, скажімо в Білорусі, Греції та Македонії (якщо порівнювати кількість "рабів" на 1000 наявного населення). Світовим лідером в антирейтингу стала Північна Корея, за нею Еритрея, Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Афганістан та Мавританія.

Рабство – це не пережиток минулого. Кріпацтво, як і рабство, давно й офіційно відмінили. Проте, повірте сучасне рабство існує, й існує воно не тільки пережиток минулого, але й для деяких людей – це життя. Нам потрібно докласти всіх зусиль щоб якомога менше людей потерпали від цього страхіття. 

"Вбивця на ім'я СНІД"

 

Вперше цей день відзначався у 1988 році, на всесвітній зустрічі МОЗ. Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно 1 грудня.

ВІЛ – інфекція – захворювання, що ослабляє імунітет людини, вражає переважно молодих людей віком від 18 до 27 років. Головними чинниками поширення ВІЛ серед молоді є вживання ін'єкційних наркотиків і незахищені статеві стосунки.

Бібліотека – філіал №12 пропонує до вашої уваги публікацію до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Цей вірус руйнує імунітет – систему, що захищає наш організм від різних шкідливих впливів, від мікробів та вірусів.         

 А хвороба СНІД –синдром набутого імунодефіциту – настає лише тоді, коли клітин, які захищають організм, стає дуже – дуже мало. Але коли людина, що інфікувалась ВІЛ, захворіє на СНІД – через рік чи через 10 років – ніхто не знає. Це залежить від її умов проживання, від харчування, від її способу життя.  

А які наслідки будуть, якщо людина захворіє на СНІД ?   

Хвора на СНІД людина не має захисної системи організму, вона зруйнована. Отже, людина може померти від будь – яких хвороб, що для людей зі здоровою імунною системою не страшні.

Відчути, що ВІЛ – інфекція потрапила до організму, неможливо. Виявити це можна лише здавши відповідні аналізи крові, адже основне місце, де живе ця інфекція – це кров.

ВІЛ не передається :  

                    а ) через укуси комах.

б )  через гроші.

в ) можете спокійно триматись за поручень у транспорті, а якщо хтось чхне – хвилюватися даремно – так інфікуватись неможливо.

г ) можете абсолютно вільно спілкуватися з людьми, ВІЛ не передається повітряно – крапельним шляхом, через обійми, через рукостискання, через спільне користування посудом чи одягом.

 Ви повинні пам'ятати – ВІЛ передається лише декількома шляхами :

а ) через кров.

б ) через незахищений статевий контакт.   

в) а також може передаватись від ВІЛ – інфікованої мами до дитини іноді – під час вагітності, а також під час пологів або грудного вигодовування.

г)  ВІЛ можна інфікуватись лише при повторному використанні голок і шприців для уколів. Якщо шприц буде у стерильній упаковці  - небезпеки немає.

д)  татуювання та пірсинг – чи може це бути одним із шляхів передачі інфекції? ВІЛ можна одержати при нанесенні татуювання чи пірсингу тільки якщо голка, якою це робитимуть, буде нестерильною. 

Треба бути дуже обережним і пильнувати, щоб все було стерильним – бо можна отримати ВІЛ – інфекцію. 

Бажаємо успіху в майбутньому і бережіть себе.