«Голокост—шрам на серці людства» ( до Дня пам’яті жертв голокосту)

                                                                    

 « Це Голокост – всього одне лиш слово,

                                                                    Та його сенс – пекучий болі жар,

                                                                       Вбивали всіх!.. старого і малого,

                                                                           І мало хто життя порятував.»

         

 27 січня, починаючи з 2006 року, відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, серед ініціаторів встановлення якого була й Україна. Дату дня пам’яті Генасамблеєю ООН обрано не випадково – 27 січня 1945 року було звільнено концентраційний табір «Освенцім» (Auschwitz), де  загинули від 1,5 до 4 млн людей. Наша бібліотека – філія № 12 разом з усіма українцями приєднується до Дня пам’яті жертв Голокосту.

                  

«Голокост»  з давньогрецької перекладається як «всеспалення». Це систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Сьогодні згадуємо жертв людиноненависницької політики.  Цей день засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості. Голокост – це страшні сторінки історії. Але їх треба пам’ятати. Про це треба знати і нашим дітям, і онукам… Заради пам'яті про невинних…        

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Із вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, що проводилися військовими і поліцією окупаційної нацистської влади. Близько півтора мільйона євреїв знищено нацистами на території нашої країни. Це – чверть усіх жертв Голокосту, який є злочином проти всього людства…                                           

Голокост - це вісім букв болю і страждань.  Голокост - це переслідування та масове знищення євреїв та інших  людей, які  здійснювали нацисти та їх поплічники  в часи Другої світової війни.  Було знищень  понад шість мільйонів людей. А це майже третина всього єврейського населення в світі!

 Німецький публіцист і соціолог єврейського походження Ойґен Коґон якось  зауважив: «Ті, хто не побував у пеклі, не бажають нічого про нього знати. Всі прагнуть до раю…». Чому ж тоді рай для людства поки що недосяжний, а пекло час від часу повторюється? Шість років  Ойген був в’язнем нацистського концентраційного табору Бухенвальд і лише дивом  вижив, тому ці слова були сказані тим, хто мав на них право. Про пекло на землі – варто знати, аби воно не повторилося знову, в майбутньому!

Чому Голокост став можливим? Що до цього призвело і що цьому сприяло? Що треба зробити, аби нічого подібного не повторилося? Чи зможе людство запам’ятати цей страшний урок? Зможемо ми повірити в те, що нашим дітям не доведеться пережити те, що люди пережили під час Голокосту? Думаємо, що зможемо! Зможемо, прикладемо до цього всіх зусиль, щоб ніхто не мав права вирішувати кому жити, а кому ні!

               «Час  іде!!! Ранить пам’яті мить... 

             Плач-відлуння впродовж років і століть… 

            Вагонетка скрипить… Auschwitz…»