Народознавча година «Ой накину я на плечі та хустку тернову…»

 «…Хустина для жінки завжди актуальна,

А жінка в ній мила, приваблива, гарна.

І магію вічності хустка тримає,

І , як оберіг, від біди захищає»

Т. Франчук

     Хустка для українки – це не просто головний убір, це річ символічна, і є нашою культурною спадщиною. Тому  бібліотека –філія №12, впроваджуючи свій  етнографічний міні-проект «З родини йде життя дитини», запропонувала нашим користувачам та вихованцям ДНЗ «Волошка» , група «Зернятко», народознавчу годину «Ой накину я на плечі та хустку тернову…».

Українська хустка об’єднувала жіночі покоління: від прабабусі до правнучки. Хустка вважалась оберегом- захищала волосся жінки від «зурочення» чи лихого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала козака, який ішов до війська, щоб легшим був його шлях. Існує думка, що хустку носили лише заміжні жінки, але це не так, оскільки носили хустки і дівчата. Відмінність полягала в способі носіння і відразу видно було : хто перед тобою жінка чи дівчина. 

На  заході  користувачі мали можливість ознайомитися з історією створення хустки та її використанням і  традиціями пов’язаними з хусткою та краєзнавчими книгами з виставки «Обереги української душі».  

Ми запропонували   присутнім красуням    прийняти участь в пов’язуванні хустки, щоб наочно показати красу українського оберегу. Присутні  активно долучилися до  яскравого  дійства, головною в якому була хустка. На протязі народознавчої години відвідувачі мали можливість залишити собі на згадку   фото  у яскравій квітчастій хустці.

Отже українська хустка була і залишиться прикрасою,  що додає образу жінки чи дівчини довершеності. Шануймо  красивий  український народний оберіг – нашу  хустку!