Етнографічна подорож «Колиска - символ української родини» (міні проект «Немає переводу добрим звичаям народу)

 

Неймовірно тепле й дивовижне  наше українське слово «колиска»! Затишне, ніжне, лагідне. Воно наче машина часу, переміщує нас у світлу ошатну українську хату, де сидить молода мама і з любов’ю гойдає дитину. От і сьогодні працівники бібліотеки-філії№ 12 запропонували  четвертокласникам  ЗОШ №20 перенестися  в минуле  українських родин та їх побут через  Етнографічну подорож «Колиска - символ української родини» (міні проект «Немає переводу добрим звичаям народу).

Бібліотекарі підготували  «макет» української колисочки та книжкову виставку «Душа народу звичаї його», розповіли про історію  колиски, про знання та вірування, про матеріал з якого виготовляли її, про обряди пов’язані з  малятком та колискою. До речі, заборонялося колисати порожню колиску. В неї  клали  часник, сухі запашні трави, лозу, нагрудний хрестик, ляльку- мотанку. 

Проводячи  захід, ми запропонували школярикам поринути в образ люблячої матусі або татуся, і спробувати  самим загорнути в пелюшку «ляльку-дитинку». Майже всі виявили бажання  показати своє уміння, бо у більшості є менші братики чи сестрички. Особливо переймалися, щоб у «дитинки» не мерзли вушка ((((((. Далі ми запропонували пограти у нову цікаву народну гру «Заплети косу». Школярі активно і весело  взяли участь у грі , розділившись на дві команди заплели довгі шовкові коси.

 Отож  наші гості зрозуміли, що колиска- це ще й символ безсмертя роду, якому «не буде переводу». Бо з колиски починається життя людини, а душа народу - у звичаях його. Шануймо, бережімо, вивчаймо  традиції нашого народу.