« Я тебе зву, я тебе кличу..» (етнографія українських імен та прізвищ)

 

«Прізвище та ім`я – це адреса народу»

                                                                                     Л.Силенко

         
Родове ім`я, тобто прізвище, має величезне значення в житті кожного з нас, воно супроводить все і всіх, мов вірний друг. Власні імена та прізвища  - це начебто своєрідне дзеркало, де відбивалися певні риси нашої історії, життя та культури всієї України. Ознайомлення з історією українських прізвищ, з їх таємницями дає багато корисного й цікавого всім, хто прагне знати більше про історію нашої землі та її народу. От і бібліотека-філія №12, продовжуючи свої етнографічні розвідки, запрошує прочитати цю публікацію, щоб дізнатися дещо цікаве про родові імена українців.

        Креативу нашим предкам вистачало. Історія походжень  українських прізвищ дуже багата і містить чимало цікавих деталей. Українські прізвища чи не найстаріші в Європі. Уже в 16-17 століттях практично всі українці носили прізвища! Родове ім`я дуже багато значило: людина належала до якоїсь родини, з гордістю носила його, а не була якимось «перекотиполем». Дослідники вважають, одне з чільних місць посідають прізвища, що закінчують на енко (єнко): Петренко, Савенко, Дмитренко, Іллєнко та ін. Це імена, діставалися дітям від імен батьків. Дуже часто прізвища походили від занять людей. Це прізвища: Чоботар, Смоляр, Швець, Солонарь, Бондар, Різник, Чумак, Столяр.

        Частенько прізвища українців походили від краю, з якого вийшли їх предки: Литвин, Поляченко, Татарченко, Німчук, Циганенко, Морскаленко,Турчин. Дуже часто прізвища походили від назв звірів та птахів: Соловей, Сорока, Орел, Ведмідь, Кіт, Вовк, Лис. Знаєте, з почуттям гумору в наших українців було все гаразд. Почуєш таке прізвище й розумієш, що попри всі життєві негаразди кумедне вміли помічати наша предки. Ось і результат: Гакало, Цокало, Дзеркаль,  Вирвикаша, Добрийвечір.

         Слід звичайно згадати й прізвища, за які ми повинні дякувати козакам Запорозької Січі. Ну, крім Гетьмана, Гетьманця, Сотника, Осавуленка, Джури, бо ті прізвища носила козацька старшина. Але ж були серед простого козацтва й Кривоніс і Паливода, і Тягнирядно, і Підкуймуха, і Сірко, і Задерихвіст, і Убийвовк. У простого люду часто прізвища походили від їжі, або когось дражнили так, як казали по-вуличному: Куліш, Сало, Пиріг, Шабатура( скринька), Плачинда ( плаский пиріг), Вареник ( пам`ятаєте  Чіпку Вареника, героя твору Панаса Мирного  «Хіба ревуть воли?».