З любов’ю до України (100 років з дня народження П. Ротача)

 

Літературна слава Полтавщини-це її велике духовне надбання. Адже упродовж століть формувалися на  нашій землі  стійкі літературні традиції. Вони завжди були живучі й завжди стимулювали подальший розвиток літератури в Україні загалом. Тому напередодні 100-річчя  нашого відомого  письменника-земляка – Петра Ротача, бібліотека-філія №12 пропонує  поринути в його не просте   життя та творчість.

 

Ім’я українського письменника, літературознавця, перекладача, краєзнавця, енциклопедиста, лауреата фонду Тараса Шевченка, лауреата обласної премії ім. Панаса Мирного, дійсного члена НТШ Петра Петровича Ротача (1925-2007) сьогодні знає вся Україна й діаспора. 1925, 24 січня, на хуторі Каленівщина Роменського повіту на Полтавщині в селянській сім’ї народився Петро Ротач (літературні псевдоніми: Петро Самотній, Пет. Ро, П. Петрович, Микола Гомін, Роман Петренко та ін.).  Тато письменника закінчив церковно­приходську школу і вдосконалював свої знання читанням книг. Від батька Петро перейняв і любов до України, і любов до книг, та інтерес до Кобзаревої спадщини – пізніше він досліджуватиме життя Шевченка,  та його зв’язки з Полтавщиною. Переживши жахіття розкуркулення й Голодомору, Петро Ротач потрапив у жорна Другої світової війни, ставши «остарбайтером». І вже там, на Заході, знайшов можливість і  почав друкувати свої вірші та прозу. Повернувшись до України Петро Ротач  був службовцем, радіожурналістом,  бібліотекарем, учителем мови й літератури  в будівельному інституті та паралельно  вів краєзнавчі розвідки. Долаючи перешкоди, лише в 1954 році  йому вдалося закінчити  педагогічний інститут в Полтаві, де познайомився з майбутньою дружиною,  яка була поруч з ним все життя.  Їхня, з дружиною Аллою,  квартира в Полтаві  була духовним центром: до них приходили літератори, історики, видавці та багато інших цікавих особистостей. Є така фраза: ” Розкіш людського спілкування”.  Це про них.

Після виходу на пенсію П. Ротач повністю віддався творчій роботі. В 1992 році  був прийнятий до Спілки письменників України. Найвагоміший період творчості П. Ротача – роки незалежності України, коли вийшли його книжки – поетичні, літературознавчі, краєзнавчі: «Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції», «Біля гнізда соловейка», «Іван Котляревський у листуванні», «Рядки за рядками, літа за літами», «Від Яготина до Полтави», літературний календар «Колоски з літературної ниви» та багато інших. Остання його праця – «Полтавська Шевченкіана ». Загалом Петро Ротач – автор біля трьох тисяч статей в енциклопедичних виданнях, двадцяти п’яти книг. Але працею свого життя  він завжди вважав « Полтавську Шевченкіану»…

Помер  письменник 13 червня 2007 року, а 14 жовтня 2009 року на фасаді будинку в Полтаві, де Ротач прожив останні 45 років, відкрили пам’ятну дошку.  2018 року засновано премію Полтавської обласної ради імені Петра Ротача.

Його знають і шанують  у всьому світі за величезний науковий та творчий успіх, як глибоко патріотичну й винятково чесну людину, тож нехай  пам’ять про  нашого земляка  буде вічна.