“Яблуневий цвіт в книзі життя М. Коцюбинського”(159 років від дня народження Михайла Коцюбинського)

Людяність, краса, народ, Україна – це улюблені теми розмов Коцюбинського, вони завжди були з ним, як серце, мозок і славні ласкаві очі.

В українській літературі М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником – щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо.

Михайло Коцюбинський – чудовий майстер соціально-психологічної новели й повісті, що мужньо й послідовно бореться проти національного та духовного гноблення народу. Бібліотека – філія №12 пропонує публікацію “Яблуневий цвіт в книзі життя М. Коцюбинського”, де він у своїх творах показав силу й енергію простих трударів, їх нездоланну стійкість у боротьбі за нове справедливе життя, відобразив соціальні та національні прагнення українського народу, оспівав його високу поетичність.  

Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 р. у Вінниці в сім’ї дрібного службовця. Його вихованням займалася переважно мати. Саме завдяки її старанням майбутній письменник мав можливість долучитися до зразків високого мистецтва ще з юних літ.

 Спадщина Коцюбинського-видатне явище в історії нашої культури, найвище досягнення української прози. Великим художником Михайло Михайлович став не зразу. Шлях від перших оповідань до вершин художньої літератури був не легким. Письменник постійно шукав засобів до піднесення ідейно-художнього рівня своїх оповідань і повістей, прагнув висвітлювати найактуальніші проблеми сучасної йому дійсності. 

Письменник був надзвичайно гарною людиною. Задумливий, небалакучий, на перший погляд, навіть суворий, він не любив ділитися з іншими своїми думками, любив більше слухати, ніж говорити. 

15 останніх років свого життя Михайло Коцюбинський прожив з родиною у Чернігові. Цей період у творчості для нього був дуже плідний. Вийшли з під пера такі відомі твори, “Інтермеццо”, ”Fata morgana”,”Сон”,”Цвіт яблуні”;  численними оповіданнями письменник був знаний і за життя, хоча було воно дуже коротким, усього лише 48 років. Але справді світової слави Коцюбинський зажив через багато років по смерті, коли на екрани вийшла безсмертна кінострічка  С.Параджанова за шедевром М.Коцюбинського – “Тіні забутих предків”. 

 “Цвіт яблуні” – напружена психологічна новела. Ми не бачимо зовнішності головного героя: ні особливих рис, ні специфічних характеристик. Ми не знаємо його імені та віку. Ми знаємо лише те, що герой має дружину, служницю Катерину, власний дім з городом, є письменником і батьком маленької дівчинки.

Поки цвіт яблуні знаходиться на дереві, він ніжно пестить наш зір та нюх. Ми відчуваємо пахощі, ми насолоджуємося красою. Але це триває недовго — якусь мить. А потім цвіт опиняється на землі. 

У творі — це символ ніжності, розквіту життя. Батько порівнює цвіт із донечкою, такою ж світлою та ніжною, як яблуневі пелюстки. Також батько розуміє, що краса цих пелюсток — тимчасова, скоро вони опадуть, зав'януть, як і сталось з життям його дівчинки, яке просто згасло.

 “Що записано в книгу життя” - твір написаний в Чернігові у 1911 році. Це історія старої української жінки, яка кличе смерть, приречена нестерпністю злиденного життя. У 1988-му оповідання “Що записано в книгу життя” було екранізовано на кіностудії імені Довженка. Однойменний короткометражний фільм став дипломною роботою майбутнього режисера Олександра Денисенка. До речі, українська кінострічка отримала кілька нагород, зокрема на Міжнародному кінофестивалі Матері в Хайфі.  Сучасники згадували Михайла Михайловича як людину дивовижно життєлюбну. Його називали “Сонцепоклонником” і “Соняхом”, адже у його творах  і самій вдачі  було так багато сонця, доброти,

природності.