середа, 20 лютого 2019 р.

Ми всі ждемо весну


Зима нарешті добігає кінця. Позаду залишилися і Новий Рік, і Різдво, і Всесвітній день снігу, і Всесвітній день сніговика… Виявляється є і такі свята. Ми зібрали школярів на свято сніговика, показали найстаріше фото, на якому молода сімя ліпила снігову бабу. Здавалося, нічого особливого, а проте цьому фото аж 156 років! Доречі,  сніговик, як і Санта, і Дід Мороз теж вміють виконувати дитячі бажання. Просто треба уміти просити… А я показала своїх сніговиків із власної колекції. Це звичайно не колекції Діани Ховс, чи Корнеліуса Гретса, але діти наперебій хотіли потримати маленьких сніговичків у руках.


Ждеш тієї зими, ждеш, а прийде – то хай би швидше поверталася до себе на Північ. Усім вже хочеться весни, сонця, зеленої травички, синього неба. Одним словом – ждемо тебе, весно! І бабак Тимко, із зоопарку, щось не хоче прокидатися – такий сонько. От ми і вирішили обєднати Валентинів день і наші мрії про тепло і весну у літературно-музичну композицію «В очікуванні весни». 
А що може підняти настрій краще, ніж музика? Юні музиканти із другої музичної школи радо відгукнулись на наше прохання. Вірші про любов, дружбу і музика. На мій, дилетантський погляд, гітара дуже «особистий» інструмент. А виявилося, що ансамбль юних гітаристів зумів створити «колективне чудо». Прекрасна жива музика нікого не залишила байдужим. І дорослі, і діти сиділи так тихо, що було чутно, як дзвенить гітарна струна. Думається ніхто із слухачів не пошкодував, що прийшов на концерт.


Немає коментарів:

Дописати коментар