30 вересня наше професійне
свято. Святкували ми його на роботі. Приємно, що люди вітають, говорять теплі
слова. Забігли діти: хто по книжку, хто на комп’ютер, а хто так —
поспілкуватися, поділитися шкільними новинами. Все ж таки місяць пройшов з
початку навчального року! Зайшла мова про вчителів. Уроки, завдання — все, як і
раніше. Нічого нового і цікавого. Якраз і заговорили про Василя Сухомлинського. Діти були десь одного
віку, отож розмовляли, як з дорослими.
Читаючи літературу про нього, я сама дізналась багато нового. Особливо про нього, як про людину. Поділилась своїми думками з дітьми. Знаєте, у Сухомлинського вистачало часу на саму Дитину. Не гіпотетично, а конкретно, оту, що стоїть поряд. Йому справді була цікава дитина, її, хай маленькі, але ж проблеми. Як же це важливо — бути почутими, бути цікавими для когось. Оті наші Фейсбуки, Твіттери – це все від бажання, від необхідності бути потрібними і почутими. Носяться Марком Цукербергом, «батьком» Фейсбука. А воно усе ж було. У нас, в Україні в сільській школі, в Павлиші. Поради мудрої людини, вчителя, батька — то може почитаємо їх? Подивимося на себе, своїх дітей, почуємо одне одного.
Читаючи літературу про нього, я сама дізналась багато нового. Особливо про нього, як про людину. Поділилась своїми думками з дітьми. Знаєте, у Сухомлинського вистачало часу на саму Дитину. Не гіпотетично, а конкретно, оту, що стоїть поряд. Йому справді була цікава дитина, її, хай маленькі, але ж проблеми. Як же це важливо — бути почутими, бути цікавими для когось. Оті наші Фейсбуки, Твіттери – це все від бажання, від необхідності бути потрібними і почутими. Носяться Марком Цукербергом, «батьком» Фейсбука. А воно усе ж було. У нас, в Україні в сільській школі, в Павлиші. Поради мудрої людини, вчителя, батька — то може почитаємо їх? Подивимося на себе, своїх дітей, почуємо одне одного.
Немає коментарів:
Дописати коментар