Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А
я іду по світу в вишиванці.
Я — українець! І горджуся цим.
Розповідь вийшла жвавою і цікавою. Діти також поділилися своїми враженнями від побачених яскравих візерунків на рушниках та сорочках. Дитячі маленькі пальчиками постійно тянулися до представлених виробіб ручної роботи. А дивитися було на що! Працівники бібліотеки запропонували вишивку якій було більше ста років!
Захід завершився фотографуванням під старовинним рушником адже рушник ,як земля,
як наша Україна обєднує нас усіх.
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.…»
Л. Вознюк
Сьогодні всім нам треба плекати у серці любов до міста, де
живемо, до рідних своїх, до духовної і культурної спадщини нашої Батьківщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар