Напередодні дня народження видатного українського письменника, автора пригодницьких та історичних творів, що увійшли до золотого фонду літератури України, Володимира Малика, наша бібліотека-філія №12 долучилась до дня пам’яті письменника. Отже народився письменник 21 лютого 1921 року в с. Новосілки Макарівського р-ну на Київщині в селянській родині. Закінчив середню школу із відзнакою, а в 1938 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Тоді ж почав складати вірші. Відвідував літературний гурток «Дніпро», де керівником був головний редактор часопису талановитий поет Андрій Малишко.
Дев’ятнадцятирічний юнак розпочав свій шлях у літературу. Але всі плани перекреслила війна
. Молодий студент пішов у народне ополчення, працював на оборонних роботах під
Києвом та Харковом. Третьокурсник Володимир Сиченко (справжнє прізвище
письменника) пішов добровольцем на фронт. Був вивезений на примусові роботи до
Німеччини, де йому в фільтраційному таборі протягом двох років довелось
пережити невимовні муки, голод, загрозу смерті. Додому повернувся в 1945 р.
Після війни Володимир Кирилович працював в Ясногородській середній школі, вчителював, заочно закінчив університет, згодом
одружився. 1953-го переїхав із Київщини на Полтавщину до стародавніх Лубен, де
й пройшло його довге творче життя. Тому
Полтавщина
вважає В. Малика своїм письменником, адже недарма його називали чарівник з
Лубенщини, бо саме тут він почав професійно писати.
Володимир Малик був глибоко знайомий з історичною літературою, засиджувався в архівах, виїжджав на місця, де колись жили його майбутні герої. І саме історія Лубен, заснованих князем Володимиром Святославичем, у 988 році водночас з іншими "городами"-фортецями Посульської оборонної лінії, що мають славну тисячолітню історію, і відіграли велику роль у творчості Володимира Малика. Саме тут почали одна за одною виходити з-під його пера казки-легенди для молодших читачів «Чарівний перстень», «Месник із лісу», «Воєвода Дмитро», «Микита Кожум’яка», «Червона троянда», а згодом у Лубнах він написав твори "Фірман султана" та "Черлені щити". Творчим досягненням Володимира Малика, безперечно, є його цикл історичних романів: "Посол Урус-шайтана" (1968), "Фірман султана" (1969), "Чорний вершник" (1976), "Шовковий шнурок" (1977), що склали тетралогію "Таємний посол", а також романи "Князь Кий" (1982) та "Черлені щити" (1985) і останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім». Ці твори стали набутком нашої літератури, а їх автор зайняв одне з почесних місць серед кращих сучасних романістів історичного жанру. За твори на історико-патріотичну тематику, зокрема романи "Посол Урус-шайтана", "Шовковий шнурок" та "Князь Кий", В. Малик удостоєний літературної премії імені Лесі Українки 1983 року.
Звичайно, історичний роман вимагав значної підготовчої роботи над джерелами (документами, літописами, мемуарами сучасників, дослідженнями істориків тощо; потрібно було продумати оригінальні сюжетні лінії, композицію, визначити героїв твору. Почалися тривалі й клопітні пошуки, роздуми. Особливо важко було знайти головного героя. Потрібен був історичний персонаж — молодий, сміливий, розумний і добре освічений козак. Письменникові допоміг щасливий випадок. В одному з письмових історичних джерел ішлося про те, що напередодні російсько-турецької війни 1677 — 1681 років кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко відрядив до Туреччини козака, який добре знав турецьку мову і звичаї населення, з таємним завданням — розвідати наміри султана Магомета IV та дізнатися про його військові приготування. Через деякий час козак повернувся на Січ і привіз важливий документ — султанський фірман (указ), де говорилося про намір Порти захопити й поневолити Україну, а також розкривалися основні воєнно-стратегічні плани Османської імперії.
В. Малика самовіддано присвятив своє життя романтиці історичного жанру. Вона була його стихією, він жив нею, боровся за неї навіть тоді, коли рука не могла від тяжкої невиліковної хвороби тримати міцно свою зброю – перо. В житті письменник був чесною, скромною та доброю людиною, багато працював. Наша бібліотека також має деякі твори цього письменника. Минає час, народжуються в Лубнах нові письменники, але найважливішим серед творчих людей був і залишається Володимир Малик.
Почесті, слава, премії та літературні відзнаки мало хвилювали В. Малика. Він говорив : «Тягар слави я і досі не відчуваю. Та це мені і не потрібно, аби лише видавали мене і читали – і це в якійсь мірі допоможе духовному відродженню нашого затурканого народу. А для мене - це головне».
На все своє життя Володимир Кирилович Малик зберіг палку і щиру синівську любов до України та її народу.
Помер Володимир Малик 31 серпня 1998
року.
Немає коментарів:
Дописати коментар