На широких просторах і думки вільні

 

Ольга Кобилянська прожила довге й насичене життя. «Боже, коли і який буде мій кінець?» – таким записом завершує Ольга свій щоденник. Це був час її життя, коли всі важливі творчі події лише набирали обертів. Вона вважала, що життя кожної людини залежить від долі, і це слово часто трапляється в її творах. Цікавий факт зазначає Кобилянська в одному зі своїх листів:

«Питаєте, коли я рождена. 24 листопада року 1863-го. Святкую, але день тих своїх уродин звичайно 27 листопада, бо десь я ще з-за молодих літ вичитала, що день 24 листопада – день недолі – от в тім і вся річ».

                                                 

Навіть з року свого народження вона створила певну інтригу, назвавши коханню свого життя Осипові Маковеєві 1865-й. Коли він написав для першого всеукраїнського часопису «Літературно-науковий вістник» студію про її творчість, то вказав саме цей рік. Ольга Кобилянська просто хотіла бути майже ровесницею того, до кого мала найсильніші почуття…

                                        

У часи Кобилянської слово «емансипація» було надзвичайно поширеним (з лат. emancipatio – звільнення від будь-якої залежності, обмежень) та означало боротьбу жінок за рівноправність із чоловіками. Емансипація могла виявлятися в зачісці, манері одягатися, захопленні новими поглядами на світ.

Ольга Кобилянська у багатьох своїх творах знайомить нас із вольовими жінками, які ставлять перед собою мету здобути освіту й забезпечувати власне становище. «Бути собі ціллю» прагне Наталка із повісті «Царівна». До слова, цей твір письменниця присвятила найважливішій жінці у своєму житті – матері Марії. «Я дуже багато читаю і хочу писати тільки для жінок» – так ще на початку своєї письменницької дороги вона сформулює власне творче кредо.

                                   

У 1884 році вона була однією з ініціаторок створення “Товариства руських жінок на Буковині”. Під час своїх виступів там Ольга порушувала питання про тяжке становище жінок та виступала за рівноправність жінки й чоловіка. Вона була переконана: жінка, як і чоловік  має право на гідне життя та самостійний заробіток.

“Гордість, яку природа кладе нам у душу, повинна ти більше розвивати. Се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя”, – стверджує в своїх творах письменниця. Ольга Кобилянська на межі століть ввела в українську літературу психологію жінки – особистості, амбітної та розумної.

                                           

Право вибору, можливість суперечити чоловікам, сила, розум і впертість – це все було новим в українській літературі, та й лишається актуальним і понині. Навіть століття потому в українському соціумі виникають стереотипи єдиноможливої місії жінки... Хоча ще століття тому їх розвінчала видатна українська письменниця Ольга Кобилянська.