Як важко прожити людині без шматочка хліба! Згадаймо 1933 рік… Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. Становище в країні було катастрофічним.
Внаслідок повного виснаження організму від голоду померло 20 мільйонів
чоловік. Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля
перевернутися – від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся, Земля
обертається, і ми ходимо по цій землі, трудимося на землі і вирощуємо хліб.
Кожен із вас знає, що головний злак на землі – пшениця. Мабуть, звідси і пішло:
хліб – усьому голова. Ніхто сьогодні не може назвати імені тієї великої людини,
яка винайшла хлібопечення, того, хто змолов зерно, виготовивши борошно, а потім
спік із тіста в гарячій печі запашний, духмяний коровай чи паляницю.
Довгий і нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. Ще з
давніх – давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко.
Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Різали хлібину ниткою,
щоб не кришилась. Недаремно кажуть: “Найсмачніший хліб від
свого мозоля”.
Повага до хліба склалася в народі давно. В урочисті або під час знаменних
подій люди клали на почесне місце коровай.
“Ми хлібом – сіллю друзів зустрічаєм.
Хай в світі буде більше в нас братів,
Хай в кожній хаті будуть короваї,
Щоб люд ніколи хліба не просив.”
Немає коментарів:
Дописати коментар